Виходячи з цього, пропозиція є волевиявленням сторони, яка бажає укласти договір. Воно спрямоване від оферента на отримання у відповідь волевиявлення акцептанта, внаслідок чого виникає спільний вольовий акт – договір, що приводить до досягнення зустрічних результатів, бажаних для них.

Оцінка оферти, як волевиявлення, яке спрямоване на встановлення цивільних прав і обов’язків дії дала деяким науковцям підставу вважати оферту одностороннім правочином. Але їх опоненти заперечили це, обґрунтувавши, що ці дії – пропозиція і прийняття пропозиції – є лише складовими двосторонньої угоди – договору.

Хоч оферта і не є правочином, а лише однією із стадій укладення договору, вона спричиняє наслідки правового характеру. Ці наслідки полягають в тому, що оферент протягом певного строку пов'язаний своєю пропозицією про укладення договору. Цей строк залежить від того, чи був вказаний строк для відповіді, і від того, в одному чи у різних місцях знаходяться контрагенти.

В таких випадках, коли в самій оферті вказано строк для відповіді, оферент є пов'язаний із своєю пропозицією протягом цього терміну. Якщо він за цей час передумає і направить пропозицію про укладення договору іншій особі, укладе з нею договір, його дії будуть порушувати права того, до кого він спочатку звернувся із пропозицією. Тому на оферента можуть бути покладені негативні наслідки односторонньої відмови від зобов’язання – наприклад, обов’язок відшкодувати заподіяні збитки.

У різних договірних правовідносинах використовуються різні види оферти. Так, за формою вона поділяється на усну і письмову. Це залежить від того, чи пропозиція зроблена з вказівкою чи без вказівки строку для відповіді.

Усна оферта характеризується тим, що на неї необхідний негайний акцепт, тобто оференту, що виказав бажання укласти договір до якогось конкретного індивідуума чи невизначеного кола осіб, необхідна негайна відповідь на пропозицію, її прийняття акцептантом. Письмова ж оферта характеризується тим, що пропозиція зроблена письмові формі. А, отже, акцепт на таку пропозицію може бути здійснений у певний законний строк, необхідний для розгляду оферти і здійснення відповіді протягом нормально необхідного для цього часу [4, с.2-3].

У випадку письмової оферти, оферент пов'язаний пропозицією протягом більш тривалого строку, тоді, коли він знаходиться не в тому ж місці, де акцептант. Тут має бути зроблена поправка на звичайні строки доставки кореспонденції у обидва кінці при укладенні договору.

Нові технології в галузі зв’язку надають більші можливості для сторін, що знаходяться в різних місцях, щодо спілкування без розриву в часі за допомогою телефонів, обміну факсами, повідомленнями, електронною поштою. Але, Цивільний кодекс не містить чітких роз’яснень, щодо терміну дії оферти при використанні цих технологій. Тому, залишається незрозумілим, протягом якого часу буде пов’язаним пропозицією контрагент, який зробив оферту по телефону, факсу чи електронному зв’язку. Припускають, що цей строк має обчислюватися, виходячи з періоду, необхідним для відповіді аналогічним засобом (наприклад, на факс - факсом).

Однак, практика свідчить, що тут можливі труднощі. Наприклад, коли контрагент отримує факсимільну оферту не на офіс або домашній факс, а через посередника (відділення зв’язку). В цьому випадку йому необхідний час не лише для ознайомлення з текстом оферти і прийняття рішення, але й для доставки тексту від посередника і до посередника. На сьогодні це питання вирішується з урахуванням конкретних обставин (наявності відповідних каналів зв’язку, технічної можливості негайної відповіді) [15, с.440-441].

Також оферту можна розділити за направленістю на одноособову (направлену до конкретної особи) і колективну (публічну), що направлена на одержання відповіді від невизначеного кола осіб.

Відомо, що оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазначення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір можна змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту або в момент її одержання адресатом. У цьому разі раніше зроблена оферта втрачає свою значимість і не зв’язує оферента. Оферта, яку одержав адресат, не може бути відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше не застережене в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи з обстановки, в якій вона зроблена.

Інколи, навіть якщо оферта відповідає всім вимогам, які висуваються до неї, вона не завжди є першою стадією укладення договору. У випадках передбачених законом, вона розцінюється не як оферта, а фактично як пропозиція вступити в переговори. Це відбувається тоді, коли акцепт на цю пропозицію містить інші умови, ніж ті, що були запропоновані. Цей акцепт є відмовою від одержаної пропозиції і стає водночас новою офертою особі, яка зробила попередню пропозицію.

В цьому випадку сторони міняються місцями: оферент стає акцептантом, а акцептант – оферентом. Це пов’язано з тим, що на нову оферту (зустрічну пропозицію) потрібна згода колишнього оферента. А якщо колишній оферентне погодиться на нову пропозицію, а висуне нові, додаткові умови, то він знову стає оферентом, а його контрагент – акцептантом.

Особливим є публічна оферта,що є звернена до невизначеного кола осіб. Її адресність спрямована не на конкретну особу, а до різних суб’єктів суспільних відносин. Учасники обігу мають можливість самі знаходити собі партнерів в умовах конкуренції, що посилюється, за допомогою виголошення різного роду запрошень до укладення договорів по радіо, телебаченню, Інтернету, в пресі. До такої публічної оферти відносять пропозицію у газеті, по телебаченню про продаж точно вказаних товарів, виконання точно вказаних робіт, надання чітко вказаних послуг, яка містить адресу оферента, готовність вступити на оголошених умовах в договір з будь-якою особою, яка цього забажає. Крім того, публічна оферта фактично має місце при