Вступ 3
1. Порушення адміністративної справи 6
1.1. Форма та зміст адміністративного позову. Порядок відкриття провадження в адміністративній справі 6
2. Підготовче провадження 16
2.1. Поняття і ознаки стадії підготовки справи до судового розгляду та її роль у адміністративному процесі 16
2.2. Процесуальний зміст стадії підготовки справи до судового розгляду 19
2.3. Попереднє судове засідання. Завершення підготовчого провадження 23
3. Судовий розгляд справи в адміністративному судочинстві 29
4. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ 39
Висновок 42
Додатки 48
Список використаних джерел 54

Вступ
Створення адміністративних судів — це величезний позитивний крок у розвитку української держави та суспільства. Звичайно, основним завданням адміністративних судів є захист і поновлення прав особи від порушень з боку влади. Але цим їхня роль не обмежується. Завдяки діяльності адміністративних судів принципи верховенства права та законності мають поширитися на діяльність всієї публічної адміністрації.
Адміністративні суди мають зруйнувати практику органів влади керуватися не законом, а відомчими інструкціями (це у кращому випадку) чи «телефонним правом». Такий стан справ склався ще в радянські часи, коли законів про органи управління фактично не було, їх замінювали рішення вищих органів чи посадових осіб.

Список використаних джерел
Нормативні акти
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№ 30. — Ст. 141.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня2005 року // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 153-154.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — Додаток до № 51 –Ст. 122
4.  Кримінальний Кодекс України: прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. № 21.
5. Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року //Відомості Верховної Ради України.—2002. — № 27-28 — Ст. 180.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів" від 12 квітня1996 року // Бюлетень Міністерства юстиції України.—2001 —№ 1. 

Як відомо, з 1 вересня ц.р. набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Нагадаємо, що завданням адміністративного судочинства відповідно до зазначеного Кодексу є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Багато років поняття “адміністративне право” асоціювалось із Кодексом про адміністративні правопорушення, однак, зараз потрібне переосмислення цього поняття.

Проаналізувати перші результати такого нововведення зібрались провідні фахівці з України та Німеччини на конференції з нагоди запровадження адміністративного судочинства, яка відбулась наприкінці вересня ц.р. Організаторами заходу виступили Вищий адміністративний суд України та Німецький Фонд міжнародного правового співробітництва.

Запровадження в Україні нового виду судочинства привертає велику увагу та має як своїх прибічників, так і противників. Багато доповідей присвячувалися проблемним питанням запровадження та функціонування адміністративного судочинства.

Своє бачення розвитку адміністративного судочинства з погляду країни, в якій воно вже давно запроваджено і ефективно діє, висловили німецькі гості, з-поміж яких: директор німецького Фонду міжнародного правового співробітництва Матіас Векерлінг, президент Федерального адміністративного суду Німеччини Еккард Гін, президент Адміністративного суду м. Кобленц Хорст Пінкермаєр та інші. Іноземні фахівці підкреслили велике значення у створенні адміністративної юстиції в Україні, партнерської співпраці українських та німецьких суддів, яка відбувалась протягом дванадцяти років. “Українці мають пишатися тим, що вже досягнуто в адміністративному праві і прямувати до того, що ще не досягнуто”, – зазначив пан Еккард Гін.

Голова Вищого адміністративного суду України Олександр Пасенюк ще раз підкреслив, що запровадження адміністративної юстиції є важливим кроком судової реформи. Необхідна велика увага і плідна праця фахівців, експертів, науковців для того щоб не припуститися помилок у практичному здійсненні цього складного реформування. З огляду на роль суду в кампанії з виборів Президента України 2004 р. та пов’язані з нею події, а також напередодні виборів народних депутатів і депутатів місцевих рад 2006 р. необхідно якнайшвидше сформувати адміністративну юстицію, однією із цілей якої є здійснення політики стримування і противаг у взаємовідносинах між різними гілками влади, повноцінний захист прав та свобод людини і громадянина в Україні. Така юстиція має деякі переваги перед системою загальних і господарських судів у питаннях розгляду адміністративних справ, пов’язаних насамперед із виборами глави держави, депутатів усіх рівнів, проведенням референдумів, оскарженням контрольних функцій держави, а також належним судовим захистом прав, свобод і законних інтересів громадян у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Адміністративна юстиція в демократичній, правовій державі уособлює собою механізм захисту від незаконного втручання органів державної влади, їх посадових осіб в особисте життя громадян. При цьому кожен громадянин вправі вирішувати спір не лише з будь-якою фізичною чи юридичною особою, а й з державою. Це надзвичайно важлива конституційна норма, яка захищатиме законні права, свободи та інтереси громадян.

Правова держава зобов’язана гарантувати суб’єктивні права громадянина у його відносинах з адміністративними органами, що також є підставою для створення адміністративної юстиції в Україні, яка б, з одного боку, захищала суб’єктивні права громадян, а з другого – забезпечувала з допомогою своєї судової практики законність у діяльності органів державної влади і таким чином сприяла б зміцненню правопорядку в державі та розвитку управлінської діяльності, підвищенню її якості. Отже, органи державної