Однак розвиток вітчизняної адміністративної юстиції має відбуватися і відбувається з урахуванням не тільки міжнародного законодавства і досвіду, а й традицій національної правової системи, на основі вже наявних елементів адміністративної юстиції. Розвиток зазначеної юстиції як складової адміністративної та судової реформ відбувається за такими етапами:

реформування системи судів відповідно до Конституції, в тому числі запровадження системи адміністративних судів;

правове забезпечення правосуддя, прийняття законодавства, що комплексно б регулювало питання у сфері адміністративно-юрисдикційної компетенції;

організаційне, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності адміністративних судів.

Створення системи адміністративних судів з метою повноцінного судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади задекларовано ще у 1992 р. з прийняттям Концепції судово-правової реформи в Україні (Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296-ХІІ “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні”). Але реальне запровадження системи адміністративних судів стало можливим лише після прийняття 7 лютого 2002 р. Закону № 3018-ІІІ “Про судоустрій України”, в якому визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в державі, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлено загальний порядок забезпечення діяльності судів та врегульовано інші питання судоустрою.

Заступник міністра юстиції України Інна Ємельянова у своїй доповіді обґрунтувала складність захисту прав громадян без створення адміністративної юстиції. По-перше, за її словами, важко говорити про рівність таких суб’єктів права, як держава та її органи, з одного боку, та звичайні громадяни і юридичні особи, з іншого. По-друге, громадяни залежать від владних рішень органів державної влади. Тому існування адміністративної юстиції є запорукою захисту звичайних громадян, що, в свою чергу, призводить до стабільності і гармонії в суспільстві. В ідеалі, як наголосила доповідачка, має бути створена вертикальна система адміністративних судів, в якій функціонуватимуть суди першої, другої і третьої інстанції, адже це надасть можливість оскарження судових рішень.

Проаналізувала пані Ємельянова й деякі новели Кодексу адміністративного судочинства. Однією з них є активна роль адміністративного суду, який може збирати докази з власної ініціативи. Також закріплюється принцип презумпції вини суб’єкта владних повноважень, тобто в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності даного суб’єкта обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В Кодексі також встановлюється можливість перейти до письмового провадження, якщо сторони не наполягають на іншому.

Позов може бути подано до суду протягом року з часу, коли людина дізналась, що її право було порушено. Розподіл судових витрат у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Встановлюється строк розгляду судової справи в судовому засіданні, який не повинен перебільшувати двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У главі 6 Кодексу закріплені норми щодо особливостей провадження в окремих категоріях адміністративних справ, а саме: в справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, у справах стосовно уточнення списку виборців, щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії та інших суб’єктів виборчого процесу.

Пані Ємельянова побажала скоріше створити ту адміністративну юстицію, яку заслуговують громадяни України, адже в нелегкий час адміністративна юстиція розпочала свою діяльність.

Свою думку щодо теми конференції висловили і науковці. Вчений секретар Академії правових наук України Олександр Петришин розглянув принцип верховенства права, який відіграє чималу роль у вирішенні адміністративних спорів. Відповідно до цього принципу людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Адміністративні суди повинні застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Також забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Важливим позитивним моментом у розвитку правової системи України є адаптація принципу верховенства права процесуальним галузям права. Пан Петришин особливо наголосив на тому, що принцип верховенства права не відміняє і не замінює принцип законності, а поглиблює його. Запровадження принципу верховенства права свідчить про необхідність виходу за межі принципу законності і переосмислення глобальних питань теорії права. В практиці вирішення адміністративних спорів мають також використовуватися норми Кодексу щодо аналогії закону, відповідно до якої в разі відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, а також щодо аналогії права, тобто використання для вирішення справи конституційних принципів і загальних засад права.

За словами голови Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка, створення адміністративних судів є величезним досягненням в українській правовій системі, але від подальшої праці щодо їх побудови залежить, чи будуть в Україні ними пишатися або соромитися. Але вже тепер кожен чиновник знатиме про можливість бути покараним, що є значним кроком вперед на шляху громадянського суспільства. З-поміж найбільш нагальних проблем є невідповідність радянської доктрини адміністративних правопорушень сучасним