Зміст

Вступ 3

1. Поняття злочину та злочинної діяльності 5

1.1 Структура злочинної діяльності 7

1.2 Криміналістична характеристики 10

2. Завдання криміналістики у вивченні злочинної діяльності 15

3. Сучасні засоби нейтралізації злочинної діяльності. 20

4. Структура злочинної діяльності і криміналістична

характеристика ї їелементів 23

Висновок 31

Список використаної літератури 33

Вступ

Криміналістика завжди прямо чи побічно вивчала злочинну діяльність. Це – постійна проблема криміналістичних наукових досліджень. У сучасний період розвитку нашого суспільства, для якого характерним є співіснування старих і нових форм життєдіяльності, коли відбувається якісна зміна злочин-ності, значне розширення її меж, як ніколи важливого значення набуває високий рівень теоретичного осмислення даної проблеми.

Злочин є складним соціальним явищем, яке характеризується своєю структурою, зв'язками і відношеннями між його елементами. Пізнані та кількісно відтворені відношення набувають властивостей закономірностей, що належать саме цій структурі. Тому криміналістика досліджує злочин передусім як динамічний процес, тобто його діяльнісну сторону.

Актуальність теми. Розроблення ефективних прийомів і засобів боротьби зі злочинністю неможливе без пізнання природи та сутності злочинної діяльності, її ознак, причин і умов, способів здійснення. Саме через вивчення змістовних основ злочинної діяльності, механізму її здійснення, тактики застосування, стратегічних завдань можливі її контроль та регулювання.

Сучасні фундаментальні положення предмета науки криміналістики, її загальних і окремих теорій дозволяють повно виявити та вивчити законо-мірності злочинної діяльності, встановити кореляційні звґязки і відношення між її елементами, тобто підійти до створення методології криміналістичного дослідження злочинної діяльності.

Окрім наведених питань, до напрямів наукового аналізу даної проблеми також необхідно віднести:

1) формулювання поняття злочинної діяльності, встановлення її рис і сутнісних характеристик;

2) розкриття сучасної злочинної діяльності, меж її поширення, структури та динаміки, тенденцій розвитку;

3) встановлення ознак злочинної діяльності, розкриття їхнього змісту;

4) визначення аспектів, методів і форм криміналістичного вивчення злочинної діяльності;

5) удосконалення наявних і розроблення нових криміналістичних при-йомів і засобів боротьби зі злочинною діяльністю, розкриття їх соціально-економічної обгрунтованості, перспективи розвитку;

6) напрями вдосконалення боротьби зі злочинною діяльністю на су-часному етапі розвитку Української держави.

Сукупність наведених обставин зумовлює віднесення нових наукових розробок зазначеної проблематики до актуальних і, зокрема, обумовлює вибір теми даної курсової роботи.

Мета і завдання дослідження. Основна мета курсової роботи полягає в аналізі стану названої проблеми, всебічному дослідженні її основних положень.

1. Поняття злочину та злочинної діяльності

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті об'єктивні і суб'єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість. Але на відміну від інших вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найбільш важливі інтереси, внаслідок чого охороняються законом про кримінальну відповідальність. А оскільки саме об'єктивні закономірності розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають критерієм, мірилом цінності чи антицінності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою. Діяльність — категорія соціальна. У тлумачних словниках її інтерпретують, як "спосіб буття людини у світі, здатність її вносити зміни в дійсність". Отже, поняття "діяльність" обумовлене обов'язковою присутністю суб'єкта і його здатністю існувати в суспільстві, оскільки існування відображає "спосіб буття", тобто певну діяльність людини щодо самозабезпечення життєдіяльності. Діяльність має соціально-перетворюючу направленість, вона пов'язана із здатністю людини до вироблення цілеспрямованих змін в матеріальному середовищі[7,321]. Зміни як результат людської діяльності охоплюють широке поняття, яке зачіпає перетворення в різних сферах суспільної (духовної) і матеріальної діяльності. Приміром, це зміни у певній державній структурі, комерційній організації, виробничій технології тощо. Такі зміни дають можливість побачити сліди в широкому розумінні, оскільки вони виникають в результаті людської діяльності. Саме криміналістика вивчає головним чином наслідки людської діяльності у вигляді матеріальних і ідеальних відображень. На цій підставі механізм діяльності, її види і структура відіграють не останню роль при пізнанні подій злочину, встановленні його учасників та інших обставин.

Структура соціальної діяльності містить:

а) суб'єкт з його потребами;

б) мету, у відповідності з якою суб'єкт перетворює предмет;

в) об'єкт, на який спрямована діяльність;

г) засоби реалізації мети;

д) результат діяльності.

Діяльність — це здійснення суб'єктом певної фізичної або інте-лектуальної роботи. В теорії економіки зазначається, що цілеспрямована діяльність людини, скерована на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей — це праця, робота, труд.

У структурі діяльності необхідно розрізняти дві грані: теоретич-ну і практичну. Суть теоретичної полягає у визначенні суб'єктом мети діяльності, коли він створює ідеальний образ бажаного результату, згідно з яким перетворює об'єкт діяльності. Але не завжди ідея суб'єкта може бути здійснена. Тому практична грань діяльності, тобто реальна праця щодо перетворення об'єкта у відповідності до бажаного результату, є ведучою. Таким чином, сутність теорії і практики втілюється в практичну діяльність.

Залежно від потреб суспільства існують такі види соціальної діяльності: духовна, матеріальна, виробнича, трудова і нетрудова та різні її підвиди. Так, серед духовної розрізняють просвітительську, літературну, суспільну.

У спеціальній літературі злочинна діяльність тлумачиться як різновид соціальної. Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за суспільне небезпечне діяння, діяльність (бездіяльність), результати якої можуть мати ознаки адміністративних, цивільних, фінансових правопорушень. Тому не всяка протиправна діяльність є злочинною. Злочинна діяльність — це посягання особи на об'єкти кримінально-правової охорони і об'єктивні умови, пов'язані з ними. Через це,