точки зору характеризується певними змінами матеріальної обстановки, в якій він готується і вчиняється. На місці злочину нерідко залишаються різноманітні сліди, знаряддя злочину і інші предмети - німі свідки усього при підготовці і вчиненні злочину. Це - майбутні речові докази по справі. Сліди злочину в ряді випадків несуть на собі різноманітні документи - речові докази (підроблені рахунки, квитанції, наряди і ін.) і інші письмові акти (фінансові, бухгалтерські, облікові, технологічні і інші документи), що свідчать, наприклад, про вчинене розкрадання, випуск недоброякісної продукції. Кожний вид (група) злочинів відрізняється матеріальними наслідками, узагальнені дані про які мають велике значення для розкриття злочинів. В криміналістичному відношенні великий інтерес відіграють і наслідки злочину. Відомо, що цей елемент об'єктивної сторони злочину має істотне значення для кваліфікації вчиненого і визначення міри кримінальної відповідальності. Психічне відношення винного до можливих наслідків, що настали або злочину визначає форму його вини; в ряді випадків наслідки злочину є його кваліфікуючою ознакою.
Але окрім кримінально-правової характеристики, реальні наслідки злочинної діяльності мають свій криміналістичний аспект. Якщо, наприклад, злочини в області господарської діяльності призвели до зриву виконання державних планів, випуску недоброякісної або нестандартної продукції, до порушення діяльності підприємств, установ, організацій, до дефіциту товару та перебоїв в постачаннях населенню продовольчих або промислових товарів і т.д., те ці факти не можуть не використовуватися в розкритті злочину, в плануванні розслідування.
2. Завдання криміналістики у вивченні злочинної діяльності
В умовах формування і становлення нових соціально-економічних
відносин, державних структур законодавчої і виконавчої влади виникають задачі створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти правові основи державності і законності правозаступницької діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, суспільних формувань та державних структур України.
Криміналістика озброює співробітників правоохоронних органів
ефективними методами і засобами розкриття злочинів, що сприяє реалізації принципу невідворотності покарання, об'єктивному використанню кримінального закону та профілактичному впливу.
Останнім часом Президент і Уряд України приділяють особливу увагу
вдосконаленню діяльності правоохоронних органів та зміцненню технічної бази боротьби зі злочинністю взагалі і з організованою зокрема. Сучасний рівень науки криміналістики і науково-технічний потенціал природничих і технічних наук дозволяють практичним органам прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та суду попереджувати, припиняти і розслідувати дуже складні злочини і тим самим сприяють розв'язанню однієї із головних задач зміцнення законності та правопорядку в Україні.
Криміналістика — це юридична наука, яка виникла у надрах
кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття злочинів. Це означає, що криміналістика вивчає злочин. Але злочин предметом пізнання інших галузей знань (соціологія і філософія, кримінальне, цивільне і адміністративне право, психологія, статистика та ін.), які досліджують деякі специфічні сторони, властивості і особливості злочинної діяльності для боротьби із нею. В цьому аспекті наука криміналістика має свій предмет пізнання.
Предмет будь якої науки — це сторона, властивості і відношення оточуючого світу, що виділені в процесі практики і перетворені в об'єкт дослідження для розкриття їх спеціальних закономірностей.
Злочин є складним соціальним явищем, яке характеризується своєю структурою, зв'язками і відношеннями між його елементами. Пізнані та кількісно відтворені відношення набувають властивостей закономірностей, що належать саме цій структурі. Тому криміналістика досліджує злочин передусім як динамічний процес, тобто його діяльнісну сторону.
Злочин у діяльнісному плані — це динамічна система, яка має різні форми взаємодій об'єктів живої і неживої природи. В структуру її елементів входять: суб'єкти злочину (люди); предмети, за допомогою яких учинено злочин; спосіб учинення злочину; результат злочину, тобто матеріальні та ідеальні відображення, а також інші обставини місця, часу, поведінка осіб причетних до вчиненого злочину, або які випадково стали його очевидцями.
Елементи динамічної системи в процесі вчинення злочину взаємодіють
між собою, створюють сукупність послідовних процедур, які називаються механізмом злочину. Останній є однією із сторін злочину, яку вивчає криміналістика[10,24].
Механізм учинення злочину, з одного боку, можна подати як низку певних дій, які відбуваються у часі, прийомів, процедур суб'єктів злочину в матеріальному середовищі, а з іншого — як обов'язкову появу незалежно від наслідків злочинної діяльності, тобто відображення механізму злочину у вигляді системи матеріальних та ідеальних слідів-відображень.
Механізм злочину є системою взаємодій реальних об'єктів
матеріального світу і тому він охоплює явища, події і факти реальної дійсності, моменти і відрізки часу, людей, ділянки місцевості та простору, предмети, речі, механізми і комп'ютерні системи, тварин, об'єкти рослинного світу тощо, які є елементами механізму злочину. Вони причинно взаємопов'язані, а їх взаємодія відбувається на основі загальних закономірностей, форм руху матерії — механічного, фізичного, хімічного,
біологічного і психічного.
Усвідомлення механізму злочину в процесі його розкриття є однією з
важливих задач, тому що не встановивши динаміки події — як, коли і при яких обставинах, якими засобами і в якій послідовності розгорталася картина злочину на місці його вчинення, не можна зрозуміти його мотивів і причин, дати йому кримінально-правову оцінку, і, зрештою, скласти уявлення про зовнішній вигляд злочинця та сконструювати динамічну модель його поведінки.
Предмет безпосереднього посягання не можна змішувати з об'єктом
злочину, дослідженням якого займаються різні галузі права. Криміналістику цікавить безпосередньо предмет, на який був спрямований злочин, тому що між ним і злочинцем