Предмет безпосереднього посягання закономірно пов'язаний з

особистістю злочинця, його віком, фахом, деякими властивостями особистості. Так, з фотовідділу великого універмагу зникли два фотоапарати ФЕД, кілька пачок фотопаперу і проявника. Відділи, розташовані поряд, в яких продавались годинники і готовий одяг, злодія не цікавили. Була висунута версія, що крадіжку вчинив неповнолітній, який цікавиться фотографією і можливо раніше відвідував фотогурток. Перевірка цієї версії дала такі результати: на вокзалі затримали школяра, який втік з дому і став бродяжити. З'ясувалось, що він перед закриттям універмагу залишився в ньому, вночі взяв два фотоапарати, а вранці, коли відчинили універмаг, неповнолітній злодій непомітно вийшов. Хлопчик навчався у 8 класі і відвідував фотогурток.

Спосіб учинення злочину — це образ діяльності суб'єкта, що не

тільки його поведінка, але й закономірне відтворення використання предметів — засобів діяльності. У зв'язку з цим спосіб опосередкований об'єктивними умовами, в яких виникла і розвивалась протиправна дія.

Злочинець і образ його дії пов'язаний з місцем учинення злочину і особистістю потерпілого. Відомо, що при вчиненні убивства особою, яка перебуває з потерпілим у близьких стосунках (родич, близький друг, знайомий), злочинець найчастіше намагається сховати труп, знищити сліди на місці події, приховати зникнення убитого, створити неправдиве алібі і т.ін. В цьому разі за слідами злочину звичайно висувають дві типові версії: "Злочинець — свій", "Злочинець — чужий", тобто не знайомий з потерпілим.

Закономірності, що вивчає криміналістика, входять в її предмет як

елементи. Подія злочину розкриває діяльність суб'єктів у матеріальному

середовищі, в результаті якої виникають сліди злочину — джерела доказової інформації. У природі все взаємопов'язано і взаємозумовлено. Злочинна діяльність не виняток. Сліди-відображення виникають за загальними законами діалектики і несуть необхідний і повторюваний, тобто закономірний характер. Давно помічено, що в соціальній діяльності люди розрізняються за образом дії, предметами і прийомами та їхнім використанням і застосуванням, які при

масовому спостереженні набувають закономірного характеру причини та наслідків.

Виникнення слідів при вчиненні злочину — процес динамічний, і

всякий рух, а також взаємодія супроводжуються відображенням, тобто появою змін у матеріальному середовищі. Цей процес відбувається у будь-якому історичному періоді і має загальну закономірність, суть якої точно закарбована в народній мудрості так: "Немає злочину без слідів", тому, що немає руху без утворення слідів. На підставах загальної закономірності[10,24]

Закономірність, тобто відповідність закону — діяльність, яка

відповідає деяким правилам, нормам. Застосовуючи до події злочину, закономірність означає не тільки відповідність утворення інформації

об'єктивним законам руху і відображення матерії, але і можливість керування і передбачення появи джерел інформації, цілеспрямованого використання їх у правоохоронній діяльності.

3. Сучасні засоби нейтралізації злочинної діяльності.

Реалізація положень Конституції України про побудову незалежної, демократичної, соціальної, правової держави на сучасному етапі потребує вирішення великої кількості різних проблем. Однією з них є подолання кризових явищ у розвиткові економіки України, які, з одного боку, породжують у різних сферах суспільних відносин поширення й зростання різних видів злочинів, а з іншого, обумовлюють необхідність удосконалення форм і методів нейтралізації злочинної діяльності. Ефективність боротьби з злочинною діяльністю в Україні ми пов’язуємо з тим, якою мірою співробітники органів, на які покладено боротьбу з організованою злочинністю і здійснення правосуддя, проймуться цією політичною ідеєю, якою мірою на собі відчують вплив державної волі. Найбільш діючим проявом політичної волі у сфері боротьби зі злочинністю є безумовна реалізація принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Будь-яка особа, незалежно від посади і майнового становища, у випадку вчинення злочину повинна постати перед правосуддям. Цього положення необхідно дотримуватися неухильно. До співробітників правоохоронних органів і судової системи у разі несумлінного чи непрофесійного виконання ними своїх обов’язків, або у разі виявлення фактів співробітництва з особами, причетними до вчинення злочинів, необхідно застосовувати жорсткі санкції, передбачені законодавством. Зазначене ніяк не протирічить основним демократичним принципами, навпаки, реалізація цього положення буде сприяти зміцненню демократичних принципів. Дослідження інфраструктури злочинного світу показують, що процеси, які відбуваються в ньому, а особливо в тих сферах суспільних відносин, де діють організовані злочинні формування, загрожують конституційному ладу України. Сучасні організовані злочинні утворення спрямовують свою діяльність не тільки на засвоєння різних видів злочинного бізнесу (незаконна торгівля наркотиками, зброєю та боєприпасами, торгівля людьми, контрабанда, скоєння умисних убивств на замовлення, злочини у сфері господарської діяльності, вимагання тощо), завдаючи непоправної шкоди національній безпеці Української держави, але й паралельно з цим прагнуть створювати на державному й місцевому рівнях механізми, які б забезпечували їхню безпеку та захист злочинних інтересів, розробляють відповідну тактику підготування, здійснення й приховування своєї антисоціальної діяльності. На існуючу недосконалість правоохоронної системи держави, недостатнє законодавче й науково-методичне забезпечення правоохоронної діяльності, а отже, захисту прав і свобод людини звернено особливу увагу в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України №1376 від 25 грудня 2000 року, Указі Президента України №143 від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, а також в