Робота з речовими джерелами криміналістичної інформації при розкритті

та розслідуванні злочинів

пЛАН

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1: Сутність джерел криміналістичної інформації і організація

роботи з ними………………………………………8

1.1 Поняття джерел криміналістичної інформації, їх класифікація……..8

1.2 Роль речових джерел криміналістичної інформації в розкритті і

розслідуванні злочинів…………………………………………………...15

1.3 Організація роботи з речовими джерелами криміналістичної

інформації………………………………………………………………………..22

Розділ 2: Основні етапи Роботи з окремими категоріями речових джерел

Криміналістичної інформації………………………………………………………………..28

2.1 Робота з гомологічними об’єктами як речовими джерелами…….…..28

2.2 Робота зі слідами засобів злому …………………………………………….53

2.3 Робота зі слідами-предметами і слідами-речовинами…………………58

2.4 Робота зі слідами транспортних засобів………………………………..66

2.5 Робота зі слідами тварин…………………………………………………....72

2.6 Робота з мікрооб’єктами………………………………………………..…..74

Розділ 3: Основні проблеми роботи з речовими джерелами

інформації…………………………………………….80

Висновки………………………………………………………………………...89

Використані джерела…………………………………………………………..92

Вступ

Актуальність теми наукового дослідження зумовила криміногенна ситуація,

яка склалася в Україні і постала перед громадянами як найбільш

небезпечне соціальне лихо. Як наслідок, це створило серйозну загрозу

розбудові незалежної держави, розвитку економіки, культури, духовності,

вселило населенню безнадію у ефективність роботи правоохоронних органів.

Здiйснюванi заходи виявились недостатніми для ефективного впливу на стан

справ, закони, що приймаються, виконуються незадовільно i не

забезпечують своєчасного задоволення назрiлих потреб ринкових

вiдносин.

Розбалансованість економіки, спад виробництва та прогресуюче зростання цін призвели до падiння життєвого рiвня i, як наслідок, втягнення у незаконне підприємництво значної частини населення.

Спад виробництва та пов’язане з ним зростання безробiття зумовили стрiмке зростання крадiжок, грабежів, розбійницьких нападів, вимагань, убивств; вчинення корисливих злочинiв все частiше поєднується з використанням вогнепальної та холодної зброї.

Все це зобов’язало співробітників органів внутрішніх справ суттєво

покращувати роботу і підвищувати ефективність використання спеціальних

знань та науково-технічних засобів для профілактики і розкриття

злочинів.

Відомо, що речові джерела криміналістичної інформації дозволяють

визначити, яким об’єктом вони залишені, встановити окремі ознаки цього

об’єкту і, нарешті, ідентифікувати його. Речові джерела містять велику

кількість інформації, проте сучасна криміналістична практика

використовує лише її частину.

На місці події звичайно є велика кількість речових об’єктів, багато з

яких не відноситься до події злочину, що розслідується. Тому важливо

виділити із загальної маси саме ті, які залишені саме злочинцем, щоб швидше його знайти і викрити.

Суб’єктами застосування спеціальних знань є співробітники різних

підрозділів внутрішніх справ. Якщо відомості від потерпілих, свідків і

інших осіб отримують вже в ході попереднього опитування (допиту), то

корисну інформацію при вивченні слідів і предметів, як основних джерел

криміналістичної інформації одержують, як правило, в ході експертного

дослідження.

Аналіз практики боротьби із злочинністю розвинутих держав Заходу

показує, що їх експертні служби на 90% зайняті роботою, направленою на

розкриття злочинів, і лише 10% часу відводиться на вирішення

ідентифікаційних задач. Практика українських експертно-криміналістичних

підрозділів прямо протилежна, що значно погіршує виконання завдань при

здійсненні оперативно-розшукової діяльності і пошуку осіб, які вчиняють

злочини.

Головна помилка, мабуть, полягає в існуючому відношенні до таких етапів

розслідування злочинів як – пошук, виявлення, фіксація і збереження

слідів на місці події, оцінка їх інформаційної значущості, а також

підготовка, відбір порівняльних зразків.

Внаслідок цього, на жаль, на практиці доводиться стикатися з такими

фактами, коли не злочинець, а саме співробітники міліції знищують, хай і

ненавмисно, джерела інформації про подію злочину. Якщо свідок або

потерпілий може повторити свою розповідь і кілька разів, то сліди при

неправильному поводженні з ними можуть „замовкнути назавжди”. Все це

відбувається з причини слабких знань правил поведінки на місці події, а

також порушення вимог по збереженню, відбору і попередньому дослідженню

речових доказів. Адже саме вміння дати правильну оцінку речовим

об’єктам, знайденим на місці події, і зафіксувати їх з дотриманням вимог

норм Кримінально-процесуального кодексу України (далі-КПК), відіграє

першочергову роль у розкритті злочинів.

Виходячи з наведених положень метою дослідження є комплексний

теоретичний аналіз проблем правової природи речових джерел

криміналістичної інформації, визначення поняття і значення роботи з

джерелами інформації, а також висвітлення основних етапів роботи з

окремими категоріями речових джерел в процесі розкриття та

розслідування злочинів.

Досягнення зазначеної мети можливе у процесі вирішення таких завдань:–

визначити поняття і суть джерел криміналістичної інформації;–

розкрити зміст терміну “речові джерела інформації”;–

проаналізувати поняття та етапи роботи з речовими джерелами

криміналістичної інформації;–

охарактеризувати етапи роботи зі слідами, як основними речовими

джерелами інформації;–

з’ясувати основні проблеми, які стоять сьогодні перед спеціалістами і

експертами в плані організації роботи з джерелами інформації.

Об’єктом дослідження виступає діяльність слідчих, спеціалістів та

експертів та інших осіб, передбачених чинним кримінально-процесуальним

законодавством України по виявленню, фіксації, дослідженню і

представленню як доказу речових джерел інформації.

Предметом - виступають особливості роботи органів досудового слідства

(слідчого, спеціаліста, експерта) з окремими різновидами джерел криміналістичної інформації в процесі розкриття і розслідування

злочинів.

Теоретичною основою роботи є підручники і монографії: А.А.Кириченка,

В.Д. Басая, П.Д. Біленчука, О.П. Дубового, П.Ю. Тимошенка, М.В.

Салтєвського, Е. Р. Росинської, В.А.Образцова, Г.Л. Грановского,

Н.П.Майліса, Й.Ф. Пантєлєєва, Н.А. Селіванова, Е.П. Іщенко, Р.С.

Бєлкіна, В.Ю.Шепітька та інших відомих вчених-криміналістів.

В процесі написання дипломної роботи були використані дві групи методів

наукового дослідження: загальнонаукові (пізнання, синтез,

системно-структурний метод, діалектичний) та криміналістичні

(криміналістичної ідентифікації). Метод пізнання використовувався на

основі дослідження наукових положень провідних вчених-криміналістів і

даних слідчої практики, які детально розкривають процес виникнення

речових джерел криміналістичної інформації, а також роботу по їх

виявленню, фіксації та збереженню. Системно-структурний метод

застосовувався у пізнанні та індивідуалізації роботи з джерелами

інформації на основі опису їх ознак. Суть цього методу полягає в тому,

що кожна конкретна дія (частина роботи слідчого, спеціаліста, експерта)

досліджується як елемент певної системи, що перебуває в різноманітних і

численних структурних зв’язках, які також всебічно досліджуються.

Діалектичний метод використаний для висвітлення розвитку процесу

утворення речових джерел інформації, а також перебігу основних етапів

роботи з ними органів досудового слідства. Метод криміналістичної

ідентифікації застосовувався для співставлення і ототожнення на основі

отриманих даних окремих речових джерел інформації, а також засобів їх

пошуку і виявлення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико-прикладному

аналізі основних прийомів, засобів і методів, які використовуються в

процесі роботи з речовими об’єктами пов’язаними з подією злочину.

Практичне значення одержаних результатів зводиться до того, що вони

дають