використанням світлофільтрів.

Даний спосіб є простим, загальнодоступним і використовується при

вживанні інших способів виявлення слідів взуття.

Фізичні і хімічні способи ті ж, що і при виявленні слідів рук[12.2].

Способи фіксації і вилучення слідів взуття.

Знайдені на місці події сліди можуть бути зафіксовані: шляхом їх

опису в протоколі огляду місця події., фотографування, зарисовки,

безпосереднього закріплення на предметі і копіювання.

При описі одиничних слідів в протоколі до повинно бути вказано:

1. Місце виявлення сліду і характер слідосприймаючої поверхні (пісок

глина і т.п.);

2. Вид сліду (об’ємний або поверхневий);

3. Форма сліду (слід туфлів, чобіт, черевика, босої ноги);

4. Розміри сліду;

5. Малюнок сліду, якщо він відобразився;

6. Індивідуальні особливості підошви (набійки, латки, підкови);

7. Спосіб виявлення і фіксації сліду (обробка поверхні порошком,

перенесення на липку плівку, фотографування, зарисовка, виготовлення

копій);

8. Спосіб вилучення слідів і їх упаковка.

Окрім одиничних слідів взуття, на місці події можуть зустрічатися і

группові сліди, які можна підрозділити на довільно розташовані і

упорядковані.

Довільно розташовані сліди описуються так само як і одиночні.

Упорядковані сліди взуття (доріжка слідів) описують з вказівкою всіх

елементів доріжки слідів:

- лінія напрямку руху;

- лінія ходьби;

- довжина кроку лівої(правої) ноги;

- ширина постановки ніг;

- кути розвороту стоп [12.2].

В протоколі огляду описуються всі елементи доріжки слідів

(вимірювання проводяться не менше трьох разів), указуються вид слідів і

описуються найчіткіші одиночні сліди взуття для правої і лівої ніг.

Фотографування проводиться за правилами лінійної панорами і масштабного

фотографування. Крім фотографування доріжку слідів можна зафіксувати

шляхом виготовлення масштабного плану.

Особливості фотографування слідів взуття:

сліди краще всього фотографувати при природному освітленні;

при використовуванні лампи спалаху рефлектор прикривають тонким аркушом

паперу пом’якшуючи жорсткість проміння лампи, що покращує чіткість

передачі деталей сліду на фотоматеріалі;

при використанні бічного освітлення змінюють кут освітлення, а також

застосовують екрани;

при зйомці слідів на снігу використовують жовтий, або оранжевий

світлофільтри;

при зйомці забарвлених слідів можуть застосовуватися світлофільтри.

Основні способи вилучення слідів:

1. З предметом-слідоносієм або його частиною.

2. Шляхом копіювання на спеціальні плівки.

3. Шляхом виготовлення зліпків.

Вибір способу вилучення слідів повинен виходити з головної мети:

забезпечити максимально можливу якість слідів, що дозволяє провести

ідентифікаційне дослідження.

Сліди разом з предметами вилучаються в наступних випадках:

предмети малогабаритні і мають на своїй поверхні численні сліди

робота з якими пов’язана з великими затратами часу;

вилучення слідів може привести до втрати ознак і втрати їх

ідентифікаційної значущості;

відсутня можливість виготовити копію сліду.

Якщо предмети громіздкі, то можна вилучити їх частини, на яких

розташовані сліди [15.164].

При копіюванні слідів на спеціальні матеріали відбувається часткова

втрата ознак, але цей спосіб простий, доступний і упаковка не вимагає

додаткових затрат часу.

Як слідосприймаючі матеріали можуть бути використані:

- дактилоплівки (темні і безбарвні прозорі), які мають захисний і

слідосприймаючий (іноді говорять липкий, желатиновий);

- спеціальний фотопапір.

При копіюванні слідів шляхом виготовлення зліпків можуть бути

використані паста «К», «СКТН», гіпс. На сипких матеріалах сліди

попереднє закріплюються за допомогою лаку для волосся, 6-8 % розчин

перхлорвінілу в ацетоні, 5% розчину каніфолі в спирті. Дані розчини

наносяться рівномірно на сліди до їх зволоження і після висихання з них

виготовляються зліпки.

Гіпсові зліпки з об’ємних слідів взуття можна одержати трьома

способами:

- наливним;

- насипним;

- комбінованим.

Перед отриманням зліпків необхідно підготувати сліди: з них

віддаляються випадкові предмети, що потрапили, воду відкачують за

допомогою груші або фільтрувального паперу, навкруги слідів виготовляють

бар’єр для запобігання розтікання розчину і заготовлюють заставні деталі

з біркою [12.4].

При наливному способі готують розчин гіпсу у воді (на 2,5 - 3 склянки

води 500-600 г гіпсу). Для цього порошок гіпсу поволі всипають в окрему

посудину з водою і безперервно помішують. Розчин гіпсу повинен мати

консистенцію густої сметани. Для збільшення текучості розчину гіпсу

кількість води можна дещо збільшити. В цьому випадку збільшується час

затвердіння зліпка, але краще відображаються дрібні деталі сліду. Гіпс

звичайно схоплюється протягом 25-30 хв., а повне затвердіння

відбувається протягом доби.

При насипному способі гіпс через сито або тканину крупного плетення

наносять тонким шаром (1-2 мм) на слід і зволожують з пульверизатора,

даний процес повторюють декілька разів.

Насипний спосіб використовують для виготовлення зліпків із слідів,

заповнених водою. Для цього навкруги сліду роблять бар’єр, який виступає

за межі води і весь простір заповнюють гіпсом.

Комбінований спосіб: спочатку виготовляють скориночку з гіпсу

насипним способом, а потім частину сліду, що залишилася, - наливним

способом.

Виготовлення гіпсових зліпків із слідів на снігу має свої

особливості:

- гіпс слід охолодити до максимально можливої низької температури

(розсипати на лист паперу тонким шаром гіпс, який розташувати на снігу);

- при перемішуванні у воду для охолоджування додають сніг. Це

необхідно для того, щоб температура розчину була якнайнижчою, оскільки

затвердіння гіпсу проходить з виділенням тепла і згладжуються деталі

сліду.

Основні вимоги, що пред’являються до упаковки об’єктів аналогічні

вимогам, що пред’являються при вилученні предметів з відбитками

пальців:

В ході огляду місця події по слідах ніг можна вирішити наступні питання:

1. Скільки осіб брало участь у вчиненні злочину.

2. В якому напрямі рухалися злочинці і до яких предметів підходили.

3. З якою швидкістю пересувалися злочинці і де робили зупинки.

У чоловіків довжина кроку в середньому складає:

при ходьбі - 70-85 см;

при повільному бігу - близько 100 см;

при швидкому бігу - близько 150 см.

У жінок при ходьбі - 60-65 см;

при повільному і швидкому бігу - дещо менше ніж у чоловіків[12, с. 5].

На зупинки указують безладно розташовані, частково перекриваючі один одного сліди.

4. Які дії виконали злочинці.

5. Чи залишені сліди ніг при ходьбі, бігу, стрибках або ударах ногою

і т.д.

При ходьбі утворюються сліди,