скла, щоб виявити на них сліди пальців рук.

В деяких випадках в результаті ковзання або розрізу іржа, бруд, фарба,

тирса може відшаровуватися і переноситися із следоутворюючого на

слідосприймаючий об’єкт, і навпаки. Сліди нашарування можуть залишитися

також на тілі, одязі людини.

Знайдені сліди знарядь і інструментів фіксуються в протоколі огляду

місця події, фотографуються, заносяться в плани та на схеми, які

додаються до протоколу. По можливості, доцільно вилучати сліди разом з

об’єктами-носіями. З об’ємних слідів виготовляються зліпки за допомогою

пластиліну, полімерних матеріалів. Неглибокі сліди ковзання (не глибше

0,04 мм на металі, твердому дереві) можуть бути скопійовані за допомогою

дактилоскопічної плівки [34.36-37].

Аналіз слідів слідчим на місці події (у тому числі експертне

дослідження) дозволяє визначити: вид злому (пролом, розпил, тощо);

механізм злому (в якій послідовності утворилися сліди); напрям злому

(зовні, зсередини); вид використаного знаряддя; кількість осіб, що брали

участь; приблизний зріст і фізичну силу злочинців; наявність певного

навику поводження із знаряддям (інструментом); скільки часу було

потрібно для злому перешкоди; які сліди могли залишитися на одязі і тілі

злочинця (з внутрішньої сторони штанів, у взутті, під нігтями, у вухах,

волоссі).

Цікаво, що розташування осколків скла (їх завжди буде більше зі сторони,

протилежної прикладеному зусиллю), вказує на сторону, з якої воно було

вибито. Для визначення сторони вивчають грані осколків, ушкодження на їх

ребрах, тріщини і відтворюють ціле (скло в рамі) по частинах.

На трасологічну експертизу направляють сам слід або його копію (зліпок),

фотознімки, схему-зарисовку, протокольний опис сліду і об’єкт, що

перевіряється (передбачуване знаряддя злочину).

Необхідно наголосити, що з урахуванням специфіки експертизи слідів

знарядь злому експерту повинні бути надані об’єкти (знаряддя) в натурі,

а не експериментально одержані сліди. Крім того, йому необхідно

повідомити про можливі зміни знаряддя в ідентифікаційний період (умови

зберігання знаряддя, його заточування, експлуатація, тощо) [7, с.352].

3.3 Сліди-предмети і сліди-речовини, як джерела криміналістичної

інформації.

Сліди-предмети. До даної категорії відносять замки і замикаючі пристрої,

вироби масового виробництва, частини (фрагменти) об’єкту

Вказані об’єкти досліджуються у зв’язку з їх виявленням на місці події,

зміною їх первинного вигляду або в іншому зв’язку із злочинною подією.

При дослідженні цих об’єктів

встановлюють:

стан предмету; спосіб, застосований для його руйнування або пошкодження;

джерело походження виробу масового виробництва (на основі аналізу ознак

виробничих механізмів);

ціле по частині (ідентифікація) [25, с.45]..

Замки частіше за все виступають як об’єкти дослідження. Замки

замикають інші пристрої. Залежно від конструкції вони класифікуються :

а) за способом прикріплення до об’єкту, що замикається, — постійні

(врізні, прирізні) і знімні (навісні);

б) за цільовим призначенням — замки загального типу (дверні, меблеві) і

замки спеціальні (для сейфів, автомобілів і ін.);

в) по конструкції замикаючого пристрою — пружинні, засувні, циліндрові,

гвинтові, з шифрованою системою замикання.

В переважній більшості замків основною деталлю є ригель, діючий як

засув. В постійних замках ригель висувається з короба і при замиканні

зв’язує (сполучає) воєдино стулки дверей або двері і дверний короб. При замиканні навісних замків ригель захоплює один або обидва кінці дужки і

тим самим утримує її в коробі.

Відмикання замків зводиться до пересування ригеля. Щоб утруднити це

пересування (виключити можливість відкриття іншим предметом, окрім

ключа), в пристрій замка вводять пружини, циліндри. При вчиненні злочину

замок розкривають або шляхом відмикання, або шляхом злому. Можливі

комбінації обох способів.

Розрізняють відмикання:

через щілину замка шляхом безпосередньої дії на механізм замка (ригель,

пружину і ін.). При цьому використовують підібраний ключ, відмичку,

сторонній предмет;

шляхом дії на ригель зовні. При цьому способі на виступаючу частину

ригеля чинять тиск за допомогою твердого плоского предмету (викрутки,

леза, ножа, металевої пластинки); шляхом провертання ключа, залишеного в

замку зсередини приміщення. Захоплення кінчика ключа зовні здійснюють

спеціальними щипцями або трубкою з прорізом.

Визначення способу відмикання і слідів на зовнішній і внутрішній

поверхнях замка може свідчити про знання злочинцем конструкції замка,

його навики, про предмети, використані для відкриття і ін.

Злом замка здійснюють його відділенням від місця кріплення або

порушенням цілісності замка. В першому випадку основну увагу звертають

на сліди від знарядь злому: розпилення, віджимання, свердління.

Порушення цілісності навісного замка досягається руйнуванням його короба

(відділенням кришки); перепилюванням (перекушуванням) дужки замка;

вириванням дужки з кубла. У всіх подібних випадках на частинах замка і

на прилеглих ділянках дверей залишаються сліди розрубу, віджимання,

тиску (ударів).

В прирізних і врізних замках можливе руйнування циліндрового (шифрового)

пристрою шляхом розсвердлювання, а також виламування (виривання,

згинання) ригеля.

При огляді замка встановлюють механізм злому і з урахуванням цього

знаходять і фіксують сліди для подальшого визначення виду знаряддя, що

застосовувалось.

Разом із замком оглядають і прилеглі до нього ділянки дверей, приміщення

і місцевості в цілому. Після цього фотографують як замок, так і знайдені

сліди.

При описі замка в протоколі огляду відображають дані про його форму,

розміри, матеріал, з якого він виготовлений (колір металу) маркувальні

позначення (заводські клейма), про те, які сліди знайдені, їх форму,

розміри, місцезнаходження.

Разом із замком вилучають його частини, тирсу і т.п. Ніяких маніпуляцій

по випробуванню механізму замка (відкриттю, закриттю) не проводять,

оскільки це може привести до утворення нових слідів.

На експертизу направляють замок, ймовірне знаряддя (предмет) використане

для відкриття (злому), і ключі від замка [27.89].

пломби - запобіжні пристрої, які є також трасологічними об’єктами. Їх

навішують на дверях сховищ, вагонів, контейнерів, на дорогі хутра,

килими тощо. Виготовляють пломби зі свинцю, пластмас, алюмінію та інших

матеріалів. Опломбування полягає в їх прикріпленні за допомогою мотузки

або дроту і стисканні спеціальним пристроєм, що залишає на поверхні пломби певне відтиснення (букв, цифр, знаків).

Фіксація. При огляді пломби в протоколі фіксують її форму, розміри,

матеріал, з якого виготовлена пломба, є на ній позначення і відтиснення.

Особливу увагу звертають на наявність слідів розкриття і повторного

відтиску пломби: сліди розширення отворів, через які протягалася мотузка

(дріт), вм’ятини, подряпини і інші пошкодження. Можуть бути також

знайдені сліди предметів, якими пломба