глибина різкості в даному випадку незначна, а також від правильно

підібраного напряму, сили і розміру пучка освітлення.

Після фіксації мікрооб’єктів вони можуть бути піддані попередньому

дослідженню. Результати таких досліджень не мають доказового значення,

проте вони можуть бути використані для висунення і перевірки слідчих

версій, а також для визначення шляхів пошуку нових доказів.

На наступному етапі приступають до вилучення мікрооб’єктів.

Найраціональнішим способом є вилучення мікрооб’єктів з об’єктом-носієм.

Проте, цей спосіб застосовується лише у випадку, якщо об’єкт може бути

вилучений з місця події. Якщо предмет не може бути вилучений з місця

події, або ж є побоювання, що при транспортуванні даного об’єкту

мікрооб’єкти можуть бути втрачені, то проводиться вилучення

мікрооб’єктів.

Для вилучення мікрооб’єктів необхідно застосовувати чисті пінцети,

голки, скальпелі. При необхідності вони можуть бути змочені краплею

дистильованої води. Магнітні частинки можуть вилучатись чистим магнітним

пензликом. Вилучені таким чином мікрооб’єкти поміщаються в чисті

пробірки, пакети з білого щільного паперу, кальки або пергаменту.

При вилученні мікрооб’єктів з плоских поверхонь необхідно

застосовувати стрічки з липким шаром, розроблені для вилучення

мікрооб’єктів («ліпофоль», плівки з каучуковим шаром), а також листи

світлої дактилоплівки. Перевага такого виду вилучення полягає в тому, що

на плівці зберігається та локалізація мікрочастинок, яка була на

об’єкті-носії. Вилучати мікрочастинки за допомогою стрічки «скоч» не

рекомендується, оскільки вилучені таким чином мікрооб’єкти неможливо

відділити від липкої поверхні стрічки при проведенні лабораторного дослідження.

Мікрокількості рідин можуть вилучатись капілярами.

Особливу увагу необхідно приділити вилученню предметів одягу.

Предмети одягу вилучаються, як правило, при огляді місця події за фактом

вбивства або згвалтування. При контактній взаємодії злочинця і жертви

відбувається взаємне перенесення волокон з предметів їх одягу. При

дослідженні локалізації волокон можна встановити механізм вчинення

злочину. Щоб уникнути додаткового контакту поверхонь предметів одягу, а

також зміни локалізації мікрооб’єктів кожний предмет одягу упаковується

окремо, струшування і складання категорично неприпустиме [9.127].

Вогнепальні пошкодження, що є на одязі, плями крові, грунту і інших

речовин можуть бути обшиті шматочками чистої тканини, або позначені

капроновою або шовковою ниткою, обводити дані місця крейдою, олівцем або

ручкою категорично забороняється. Предмети одягу поміщаються на лист

чистого паперу, зверху накриваються іншим листом паперу, після чого

акуратно згортаються і оформляються відповідно до вимог КПК України.

Вологий одяг перед упаковкою обов’язково просушується.

При вилученні і упаковці мікрооб’єктів завжди необхідно

дотримуватись правила - кожний об’єкт-носій мікрооб’єктів, кожна

знайдена група мікрооб’єктів одного виду повинна упаковуватися окремо, і

супроводжуватись відповідним написом. Такі заходи потрібні для

уникнення попадання сторонніх об’єктів на об’єкти-носії.

Після вилучення мікрооб’єкти направляються на експертизу. При цьому

перед експертом може бути поставлено широке коло різноманітних питань.

Експертне дослідження.

Поширеними є неідентифікаційні питання про наявність певних

мікрочастинок:

чи є на об’єкті-носії (вказується предмет) привнесені частинки певного

виду (вказуються мікрочастинки, що цікавлять слідчого: волокна, осколки

скла, шматочки кам’яного вугілля, лакофарбові частинки, нашарування

грунту і т. д.);

чи є на об’єкті-носії мікросліди конкретних речовин або матеріалів

(нафти, фарби, цементу і т. д.)?

чи є в наданій масі речовини (матеріалу) сторонні мікрочастинки певного

виду?

Ідентифікаційні питання:

- чи не є мікрочастинка частиною конкретного об’єкту (мікроуламок скла -

частиною фарного розсіювача, плівка фарби - частиною лакофарбового

покриття сейфу і т. д.)?

- чи не походить мікрослід від конкретної обмеженої маси речовини

(наприклад, мікрослід-нашарування на одязі - від фарби у вилученому

бідоні)?

- чи не належало раніше волокно конкретному предмету одягу?

- чи не походять волокна, знайдені на об’єкті (на одязі, холодній

зброї, інструменті, транспортному засобі), від представленого комплекту

предметів одягу?

При виявленні мікрооб’єктів в ході слідчої дії, звичайно, немає потреби

ставити перед експертами питання про їх наявність. В цьому випадку

слідчого можуть цікавити питання групового значення про природу

частинок, сфера застосування даної речовини, його основні властивості.

Постановка експертних завдань групового значення здійснюється за допомогою питань наступного типу:

що за речовина (матеріал), мікрочастинки якої знайдені на місці події

(на предметі-носії), де і з якою мети вона застосовується?

чи не утворений знайдений мікрослід речовиною, яка володіє певними

властивостями (наркотичним, токсичним, самозаймистим і т. д.)?

який колір має зовнішня поверхня лакофарбового покриття об’єкта

(транспортного засобу), мікрочастинки якого знайдені при огляді місця

події? [7.330]

Відповіді на ці і подібні запитання дозволяють пов’язати знайдені

мікрочастинки з якою-небудь групою об’єктів і відмежувати їх від всіх

інших груп і окремих предметів, що, у свою чергу, допомагає вибрати

напрям розшукових заходів і з’ясувати обставини справи.

При дослідженні мікрослідів біологічного походження окремі питання

можуть ставитись перед медико-криміналістичною і судово-медичною

експертизою.

Комплексна медико-криміналістична експертиза вирішує ряд питань,

направлених на ідентифікацію людини. Наприклад, можлива постановка таких

питань:

чи не є плоска мікрочастинка з нашаруванням червоного кольору частиною

нігтьової пластинки пальця руки потерпілої (підозрюваної);

чи не знаходилася певна ділянка тіла людини (трупа) в контактній

взаємодії з конкретним предметом (зброєю, транспортним засобом і ін.).

При призначенні судово-медичної експертизи по мікрочастинках ставляться

як неідентифікаційні, так і ідентифікаційні питання. Ці питання в

основному аналогічні тим, які були розглянуті вище. Специфіка їх

пов’язана з особливостями мікрочастинок (мікрослідів) і об’єкту-носія

(тіло людини). Так, для встановлення наявності частинок і механізму

утворення мікрослідів можуть бути поставлені такі питання:

чи є на об’єкті мікросліди крові (виділень) або мікрочастинки (клітинні

елементи) людського організму;

чи є на тілі людини або в області тілесних пошкоджень (в раневих каналах

та ін.) сторонні мікрочастинки;

який механізм утворення мікрослідів крові (або інших виділень) людини.

Для вирішення різних завдань групового значення перед експертами

судовими медиками ставляться наступні питання:

яка статева приналежність мікрослідів крові (інших виділень) або

мікрочастинок, які знайдені при огляді;

яке регіональне походження мікрослідів крові або мікрочастинок тіла

людини органо-тканинного походження;

чи однакова групова приналежність знайдених мікрослідів крові (виділень)

або мікрочастинок тіла людини і відповідних зразків наданих для

порівняльного дослідження [9.130].

РОЗДІЛ 3: Основні проблеми організації роботи з речовими джерелами

інформації.

Як показує практика, завдання з оперативного виявлення, розкриття і

розслідування злочинів правоохоронними органами досягається далеко не

завжди.

Розповідаючи про нерозкриті злочини, а також про справи, в яких не було

зібрано достатньої кількості доказів