інформації, що була отримана за їх допомогою, після чого настає вже

черга останнього, четвертого, етапу - використання інформації з

криміналістичною чи ордистичною метою.

Таким чином, етапами роботи з речовими джерелами інформації є:

1. Збирання речових джерел.

2. Отримання від речових джерел інформації шляхом проведення окремих

процесуальних (слідчих, судових, експертних) чи позапроцесуальних дій

або їх комбінацій.

3. Оцінка отриманої у перебігу цього інформації.

4.Використання цієї інформації з криміналістичною (доказовою,

орієнтовною) метою.

Важливе значення для проведення всіх вказаних етапів роботи з речовими

джерелами, у тому числі всіх елементів їх збирання, має знання механізму

виникнення речового джерела певного виду чи природи. Зокрема, знання про

механізм утворення слідів запаху людини можуть допомогти у якісному та

ефективному не тільки збиранні та дослідженні цих слідів, а й у

правильній оцінці та використанні отриманої за їх допомогою

інформації[37. 14].

Завершуючи розгляд питань роботи з речовими джерелами, треба

підкреслити, що вони складають лише частину проблем роботи з джерелами

інформації взагалі, оскільки інша частина цих питань припадає на

особливості роботи з особистими джерелами.

Узагальнення відповідного практичного аспекту роботи з особистими

джерелами інформації свідчить про те, що ця процедура починається з

того, що такі джерела треба спочатку встановити серед кількості інших

людей.

Необхідним інструментарієм цього, на нашу думку, повинні стати

відповідні критерії, по яких можна було б з великої кількості людей

вибрати саме тих, які і зацікавили правоохоронців саме як особисті

джерела[39.245].

Зрозуміло, що така зацікавленість правоохоронців з’явиться лише до тих

людей, відносно яких у них будуть припущення, що ці люди зберегли у

своїй пам’яті ті чи інші фактичні дані, які можуть мати значення для

боротьби з певним злочином.

Уданому випадку сформульовано завдання, яке може задовольнити проведення

будь-яких стадій боротьби зі злочинами, у тому числі й тих, що

пов’язані з правильним вирішенням кримінальної справи про цей злочин.

Тоді можна говорити про більш вузьке завдання - отримання фактичних

даних, що мають значення для повного, всебічного та об’єктивного

дослідження всіх обставин кримінальної справи і у кінцеву підсумку для

правильного вирішення даної справи.

Розділ 3: Робота з окремими категоріями джерел криміналістичної

інформації.

3.1 Робота з гомологічними об’єктами криміналістичної інформації.

Під гомологічними об’єктами криміналістичної інформації розуміють

об’єкти контактної взаємодії з частинами тіла людини. Такими є: сліди

рук, рукавичок, сліди ніг, взуття, сліди зубів, інших ділянок тіла, що

не мають папілярних узорів (губ, вушної раковини і ін.), сліди одягу,

крові.

Оскільки найбільш поширеними у перебігу боротьби зі злочинами слідами є

сліди шкіряного покрову людини, то саме з них доцільно розпочати розгляд

загальних положень збирання та особистого дослідження основних видів

слідів.

Сліди рук. Як відомо шкіра на долонях рук і підошвах ніг має особливу

будову. Вона складається з двох шарів: верхнього — епідермісу і нижнього—

дерми, тобто власне шкіри.

У верхній частині дерми розташовані сосочки, які утворюють ряди (лінії).

Покриті епідермісом, вони є основою валиків, що називаються папілярними

лініями. Останні мають три основні види узорів: дугові, петльові та

завиткові, які належать до загальних ознак. Кожна папілярна лінія має

певні особливості будови (розриви, роздвоєння, потовщення, крапки тощо);

їх розташування і форма — окремі ознаки папілярних візерунків. Поєднання

загальних та окремих індивідуальних ознак становить неповторний

папілярний візерунок, його індивідуальність[26.410].

Індивідуальність папілярних узорів — основна їх властивість. Ще однією

їх властивістю є відносна незмінність. Узори на пальцях рук формуються

до шести місяців внутрішньоутробного життя зародка людини і майже не

змінюються до повного розкладу тканин після смерті людини. Папілярні

візерунки на пальцях мають властивість відновлюватися, якщо ушкодження

не торкається власне шкіри, тобто сосочкового шару. Ушкодження

сосочкового шару залишає рубці на папілярному візерунку. У похилому віці

на папілярному візерунку з’являються зморшки, складки, „білі лінії”,

побутові ушкодження, але загальна форма та окремі індивідуальні ознаки

залишаються незмінними, Що дає змогу ідентифікувати людину за слідами

рук будь-коли [12, с.14].

Папілярні візерунки поділяються на три основних типи: дугові, петльові

та завиткові. Якщо візерунки за своєю будовою не можуть бути віднесені

ні до одного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки.

Сліди шкіряного покрову рук, ніг та інших частин тіла людини є

контактними, утворюються за рахунок речовини, котра виділяється шкірою

або випадково потрапила на її поверхню. Речовина може бути кольоровою

(фарба, кров, пил, бруд та ін.) і безбарвною (піт, різні рідини штучного

походження тощо). Тому сліди можуть бути забарвленими і безбарвними

(невидимими, слабо видимими). Якщо слідосприймаюючий об’єкт є

пластичним, в такому випадку утворюються об’ємні сліди.

Пошук слідів рук визначається характером події і її місцезнаходженням.

При огляді замкнутого місця події (квартира, гараж, будинок і т.д.),

перш за все, звертають увагу на поверхні, яких злочинець міг торкатися

проникаючи в приміщення, знаходячись в ньому і виходячи з нього. Огляд

місця події при тяжких злочинах особливо трудомісткий, оскільки в цих

випадках доводиться обробляти практично всі предмети, що знаходяться на

місці події. Слід мати на увазі, що сліди рук можна знайти і на великих

відстанях від місця події (на шляху відходу і підходу злочинця).

Наприклад: крадіжка з магазина; вбивство в квартирі багатоповерхового

будинку, тощо.

Правила виявлення слідів рук.

Перед виявленням слідів рук необхідно вжити заходів для того, щоб під

час пошуку не знищити інші сліди, які є на об’єктах або ускладнити їх

подальше дослідження (сліди взуття на підлозі, мікроволокна на рамі

вікна, сліди біологічного походження і т.д.).

Об’єкти із слідами слід брати так, щоб не залишити своїх слідів і не

знищити сліди злочинця.

При виявленні слідів спочатку необхідно використовувати візуальні

способи виявлення, а після цього фізичні і хімічні.

Уникати дії на предмети із слідами рук різкого перепаду температури.

В першу чергу сліди виявляються на предметах, які можуть бути пошкоджені

шляхом дії атмосферних опадів, термічної дії, механічного руйнуванням,

тощо [6.43].

Способи виявлення слідів рук:

1.Оптичний (візуальний) - для об’ємних, забарвлених або

маловидимих слідів. Даний спосіб заснований на посиленні контрасту за

рахунок створення сприятливих