умов освітлення.
До них відносяться:
- освітлення поверхні під певним кутом або огляд даної поверхні
під різними кутами;
- проглядання прозорих предметів на просвіт;
- огляд поверхні з використанням лазера, джерел ультрафіолетових
променів, з використанням світлофільтрів.
Даний спосіб є простим, загальнодоступним і використовується при
застосуванні інших способів виявлення слідів рук.
2.Фізичні способи - засновані на об’єктивних закономірностях,
відомих у фізиці та суміжних з нею галузях знань, а саме: адгезія,
змочування, конденсація, гальваностегія та люмінесценція.
2. Основу фізичних методів виявлення та іншого збирання слідів
кожного покрову рук людини становлять
Адгезія - це приліплення, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на
невидимий слід (нашарування потожирової речовини, яке певний час
залишається липким) потрапляють субстанції будь-якої речовини, то вони
прилипають і слід стає видимим. Тому до свіжих слідів порошки прилипають
добре, а при висиханні потожирової речовини через деякий час можливість
виявлення сліду адгезійними методами та засобами зменшується. Адгезійний
метод виявлення слідів рук людини передбачає дотримування таких правил:
Невидимий слід можна виявити, доки потожирова речовина повністю не
висохла.
Можна використати будь-який сухий, дрібний, кольоровий порошок (сажу,
окис цинку, порошок заліза, окис міді тощо).
Якщо слід не можна виявити за допомогою порошку, то це ще не означає, що
сліду на носії немає зовсім і треба застосовувати інші методи.
Для адгезійно-магнітних методів виявлення слідів, частіше за все,
використовують порошок заліза, відновленого воднем, окис кобальту, окис
свинцю, гамму кольорових порошків на феромагнітній основі: білі (опал,
топаз); червоно-жовті (рубін, гранат); темні (агат, сапфір) та ін.
Адгезійно-немагтні порошки застосовуються в аерозольній упаковці:
«Дактозоль» - алюмінієва пудра; «Дактозоль - С» - газова сажа;
«Дактозоль - Т» - тальк; «Дактозоль - ОЦ» - окис цинку[6.45].
Як замінники порошків можна використовувати й інші речовини. Важливо,
щоб вони були сухими та ретельно подрібненими. Зокрема, широко
розповсюджені порошки рослинного походження (подрібнена певна трава).
Змочування - це фізичне явище, яке виникає при стиканні рідини з твердим
тілом. Існують змочувані та не змочувані тіла. Наприклад, жирова
речовина - не змочувана у воді. На цьому принципі грунтуються методи
виявлення слідів жирової речовини на папері шляхом фарбування у водному
розчині аніліновим фарбником (фіолетовим, синім тощо). Якщо занурити
аркуш паперу у розчин барвника, то фон його піддається фарбуванню, а
слід потожирової речовини залишається білим. Цим методом користуються
при виявленні слідів на чистих аркушах паперу.
Копчення - використовується для виявлення слідів рук на металевих
полірованих поверхнях. Суть його полягає в наступному: при спалюванні
окремих предметів (наприклад, зліпків, виготовлених за допомогою пасти
«К», пінопласту) рясно виділяться кіптява, що є дисперсним порошком,
який і використовується для виявлення слідів рук.
Конденсація - перехід речовини із газоподібного в рідкий або твердий
кристалічний стан. Це явище лежить в основі методу виявлення слідів парами йоду та методу вакуумного напилення. Для застосування парів йоду
існують різноманітні йодні трубки. Метод вакуумного напилення досить
складний і тому застосовується лише в лабораторних умовах.
Найбільш поширений метод виявлення слідів рук людини парами йоду. Для
водяного підігріву,наприклад, використовують термос. Перед виїздом на
місце події в термос наливають гарячу воду. Для виявлення слідів у колбу
термоса занурюють йодну трубку та проводять окурювання поверхні
звичайним шляхом. Такийхсубліматор парів йоду дозволяє одержувати
струмінь у 60 °С, чого достатньо для виявлення слідів рук на текстильних
і синтетичних тканинах.
Для виявлення потожирових слідів рекомендована суміш із крохмалем (1
частина йоду на 10 частин крохмалю). Кристалики йоду розтирають у
ступці, змішують з крохмалем. На тканину порошок наносять щіточкою або
посипають. Через 7-8 хв. порошок струшують, а виявлений слід закріплюють
порошком заліза, відновленого воднем. За допомогою цього способу можна
виявити відбитки папілярних узорів на тканинах давністю до 3-5 днів.
Гальваностегія - це нанесення на поверхню предмета частин металу,
металевих плівок методом електролітичного осадження. Якщо предмет зі
слідом занурити в електролітичну ванну, вся його поверхня покривається
металом, а папілярні лінії як не змочувані залишаються чистими.
Потожирові сліди можна виявити й шляхом люмінесценції, яка
спостерігається в різних ділянках спектра, головним чином, в
ультрафіолетовій та інфрачервоній. Сучасними джерелами збудження
люмінесценції служать лазери [7.465].
Суть хімічних методів виявлення невидимих потожирових слідів пальців рук
полягає у тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, вступає в
реакцію з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарвлена сполука,
яка відрізняється від фону носія.
До хімічних засобів належить розчин азотнокислого срібла і
марганцевокислого калію із сірчаною кислотою (на 100 см3 води — 1г
марганцевокислого калію, 0,2-0,3 мл сірчаної кислоти).
Для виявлення слідів на склі, полімерних плівках, фаянсі, папері
достатньо предмет занурити в один з таких розчинів, а потім прополоскати
його у воді.
Досить поширені такі хімічні засоби виявлення слідів пальців рук, як
розчин нінгідрину або алоксану в ацетоні. Розчин наносять на ймовірний
носій пульверизатором або тампоном і залишають на світлі. Через 7-9
годин на носії повинно з’явитися фіолетове (нінгідроване) або оранжеве
(алоксанове) зображення сліду.
Деякі хімічні розчини, що застосовують у лабораторних умовах, дозволяють
виявити старі сліди на папері, картоні і дереві давністю до 10 років.
Сутність радіографічного методу полягає в тому, що ймовірний носій
слідів пальців рук людини опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого
деякі елементи (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які належать до
складу потожирової речовини, перетворюються на радіоактивні ізотопи.
Після цього до цього носія кладуть фотоплівку в місці вірогідного
розташування папілярних ліній сліду і фотоплівка засвічується. Якщо
плівку проявити, то на прозорому фоні буде одержано зображення сліду
пальця[7.466].
У процесі особистого дослідження відбитків папілярного візерунка пальців
рук людини на місці їх збирання, перш за все, можна вже попередньо
відмежувати «потрібні» та «непотрібні» відбитки. Наприклад, у випадку
огляду місця помешкання потерпілого, з якого було скоєно крадіжку, дуже
важливо на підстави співставлення загальних та часткових ознак
експериментальних відбитків папілярних візерунків володільців помешкання
з виявленими відбитками встановити «чужі» відбитки, які скоріше за все,
і були залишені злочинцем.
Детально вивчаючи на місці події «чужі» відбитки будови папілярного
візерунка, вже можна припустити й