Дана обставина зменшила ентузіазм у прихильників службового собаківництва в правоохоронних органах. Крім того, позначилися відомі історичні події: Жовтнева революція 1917 року з її політичними перетвореннями. Однак ніщо не зупинило процесу використання людиною пошукових якостей собаки. Так, під час Великої Вітчизняної війни ці вірні друзі дуже здорово допомагали нашим бійцям у пошуку вибухових речовин, при розмінуванні будинків, житлових кварталів, доріг, великих ділянок місцевості.

У той час можливості використання нюхових здібностей собак були все-таки порівняно обмеженими, жадали від учених пророблення ідеї створення штучного аналізатора запаху. У зв'язку з цим у 50-і роки в колишньому СРСР після успішних дослідів по застосуванню методів масспектрометрії і газової хроматографії в молекулярній біохімії були створені прилади, що дозволяли проводити найтонші дослідження газових тіл. Здавалося, що наука встала на поріг розкриття природи нюху і створення "штучного собаки". У науковій літературі повідомлялося про прилад, що дозволяє сприймати запах при концентрації ПРО,00001%. З його допомогою можна знайти запах бензину, фарби, лаку, аміаку, деяких кислот, а також свіжих яблук і бананів. Однак безумовно революційні відкриття в науці чуда не зробили. Створені на основі зазначених методів прилади були здатні ідентифікувати тільки моно запахи (випару рідких і твердих речовин), у той час як запахи живих організмів дослідженню не піддавалися. Ідентифікація запахів живих організмів залишилася пріоритетом самих тварин. Цей факт сприяв більш об'єктивній оцінці нюхових здібностей собак і цілеспрямованому їхньому застосуванню.

У 60-і роки у вітчизняній криміналістиці визначилися три основних напрямки використання запаху[7; 304]:

розшук особи, що зробила суспільно небезпечне діяння, по їхньому запаховому сліду;

відшукання предметів злочинного зазіхання чи предметів, що підлягають визнанню як речові докази й володіють індивідуальним запахом злочинця чи потерпілого;

установлення групової приналежності джерела походження твердих, рідких і сипучих речовин, що володіють властивостями запаху.

У перших двох напрямках використовувалися спеціально підготовлені службово-пошукові собаки, у третьому - інструментальні методи. Разом з тим продовжувалися дослідження як в області одержання нових технологій інструментального дослідження запахів, так і в області удосконалювання методів використання здібностей тварин.

У 1965 році група радянських вчених і практиків уперше запропонувала метод криміналістичної одорології, що полягав у тім, щоб консервувати вилучені з місця події запахи і використовувати службово-пошукових собак для встановлення осіб (джерел запаху) по їх речах, предметам, запаховим слідам і іншим об'єктам, що знаходилися в контакті з ними. У 70-і роки цей метод отримав широке поширення в ГДР, Угорщини, Болгарії й інших країн. За наказом МВС Угорської Народної Республіки запахові сліди вилучалися по кожному конкретному злочину і зосереджувалися, у спеціалізованих колекціях - запахових банках. Починаючи з 1979 року в НКЦ МВС СРСР проводилися дослідження з удосконалювання методу криміналістичної одорології. Нові рішення по збору і виділенню запахових слідів одержали 6 авторських посвідчень, а проведені на їхній основі дослідження мали позитивний результат.

Для перевірки практичної значимості й одержання об'єктивної картини використання методу криміналістичної одорології наказом міністра внутрішніх справ Латвії в 1976 році в Юрмалі була створена експериментальна одорологична лабораторія, що займалася збором, консервуванням і збереженням запахових слідів, вилучених з місця події, а також ідентифікацією консервованого запаху з запахом, вилученим у підозрюваних, з використанням собак - детекторів. Позитивний досвід діяльності даної лабораторії підтвердив правильність і перспективність наукового пошуку. Це дало поштовх створенню наприкінці 80-х років подібних лабораторій у Вільнюсі, Москві й інших містах колишнього СРСР[10;119].

В даний час накопичений багатий досвід практичної діяльності одорологічних лабораторій, що дозволив внести істотний вклад у справу боротьби зі злочинністю. Так, по завданнях органів внутрішніх справ і прокуратури Московської одорологічної лабораторії проведено близько 500 досліджень, багато з який використовувалися при розслідуванні кримінальних справ. По запитах слідчих органів МВС РБ у лабораторіях Вільнюса і Москви проведено вже більше 5 одорологичних досліджень, що також мали позитивну оцінку при розгляді кримінальних справ у суді.

Для виробництва одорологічних досліджень безпосередньо в Республіці Бєларусь у 1994 році за наказом міністра внутрішніх справ у структуру ЭКЦ включена одорологічна лабораторія. У її задачі, крім інших, входить також проведення з ініціативи оперативних і слідчих працівників ідентифікації запаху, відібраного у осіб, що перевіряються. У перспективі планується здійснення наукових досліджень по удосконаленню одорологічних методів ідентифікації запаху. Однак відсутність у нашій республіці достатньої кількості літератури про досягнення в області одорології не дозволяє практичним працівникам правоохоронних органів одержати повний обсяг зведень і глибоко оцінити перспективи використання одорології в розкритті і розслідуванні злочинів. З метою розширення кругозору читачів і введення їх у проблеми одорології я спробував показати напрямки використання досягнень одорології в розкритті і розслідуванні правопорушень.

Поняття і сутність криміналістичної одорології.

Одорологія як наука виникла в 50-х роках XX століття в результаті розвитку молекулярної біології, хімії, електроніки й інших природних наук. Сам цей термін відбувся від латинського слова odor - "запах, почуваю запах" і грецького слова