У практичній діяльності рекомендується вибірку повторювати два-три рази і більше, при цьому джерело запаху, що потрібно вибрати, щоразу у відсутності кінолога переставляти на нове місце. Така тактика виключає випадковість вибірки, якщо у вибірці бере участь один собака. За добре поставленої в УВС кінологічної служби при повторних вибірках рекомендується міняти собак.За нашими даними і враховуючи досвід роботи Київського міського розплідника, переміщення концентраторів із потрібним взірцем запаху щоразу при повторній вибірці з використанням добре дресированого собаки створює достатню надійність результатів вибірки.

Результати вибірки слідчий фіксує в протоколі, докладно описуючи всі дії - починаючи з підготовки і закінчуючи здобутим результатом. Цей покищо непроцесуальний документ слід назвати "Протокол вибірки речей" або "Протокол дослідження запахових слідів спеціалістом". Процес вибірки бажано фіксувати, застосовуючи відеозапис або кіно-фотозйомку.

Таким чином, розглянуті організаційно-технічні особливості вибірки мають безпосереднє значення для її правильного проведення, для підвищення надійності здобутої інформації і суворого додержання при цьому законності.

Розділ 3. Наукові підходи зберігання запахів.

Використання запахових слідів у доведенні по кримінальних справах обумовлено рівнем розвитку криміналістичної техніки, наявністю засобів виявлення, фіксації і дослідження джерел запахової інформації. Специфічні властивості запахових слідів — рухливість структури і розосередженість вимагають особливих технічних пристроїв, що моделюють функції нюху живих організмів. Тому першими «приладами» і поки неперевершеними детекторами запаху були і залишаються нюхові органи живих істот. Наприклад, деякі риби реагують на пахучі речовини з концентрацією 10—14 мг/див, тобто щільності, що практично недоступні безпосередньому виміру. Нюх собаки здатний виявляти концентрацію пахучої речовини порядку 9000 молекул на 1 див, а нюх людини — тільки порядку 7 Х 10 молекул на 1 див.

Технічні засоби, здатні реагувати або диференціювати компоненти запахового сліду, з'явилися порівняно недавно, разом з народженням електроніки і біоніки. Створення таких пристроїв, що працюють подібно нюху живих істот, — важлива наукова проблема взагалі і для криміналістики зокрема. Таким чином, у даний час існують два шляхи роботи з запаховими слідами: а) використання нюху живих організмів, так званих біологічних детекторів, і б) застосування штучно створених пристроїв — технічних детекторів.

Біологічні детектори — це органи нюху живих істот, з яких у даний час використовуються переважно ссавці, зокрема собака. Загалом будівля органу нюху в ссавців і людини таке: в області верхніх носових ходів розташована ділянка слизуватої оболонки (нюховий епітелій). площею близько 5 див2, що виконує функції приймача запаху. Епітеліальна тканина складається з кліток різного виду, велику частину яких складають рецептори, з'єднані з мозком. При вдиху через ніс частки пахучої речовини разом з повітрям змивають нюховий епітелій і впливають на рецептори[14;181]. Ступінь роздратування останніх передається в мозок і відбивається у свідомості у виді відчуття визначеного запаху.

Біологічні детектори — це іманентні властивості живого організму, звідси сприйняття запаху являє собою суб'єктивне відображення об'єктивної реальності. Отже, практичне використання нюху завжди пов'язано з безпосереднім застосуванням живого організму, наприклад, собаки — у якості «інструмента» для виробництва вибірки речей, людини — як фахівця, допустимо, дегустатора ароматичних речовин у парфумерній промисловості. Тактичні прийоми роботи з такими «інструментами» залежать від їхнього виду, галузі використання і розв'язуваних задач. Прийоми використання людиною нюху собаки в пошукових цілях, або для несення служби охорони на границі, або для пошуку корисних копалин можна знайти в спеціальній літературі.

Технічні детектори, використовувані для дослідження газоподібних речовин, прийнято називати газовими аналізаторами, чи газовими хроматографами. Принципи роботи їх засновані на зміні хімічних, електричних, радіоактивних або інших параметрів приймача приладу при контакті його з частками пахучої речовини. Так, найпростішим газовим аналізатором, використовуваним донедавна для виявлення слідів етилового спирту у видихуваному людиною повітрі, є індикаторна трубка Мохова-Шинкаренко, що діє на основі хімічного принципу.

У невеликій скляній трубці поміщено речовина-сорбент,; реагуюче на етиловий спирт. Якщо через трубку пропускати газову суміш, що містить пари спирту, молекули останнього будуть вступати в хімічну реакцію із сорбентом, певним чином офарблюючи його, зокрема, у зелений колір. При відсутності етилового спирту речовина сорбенту не змінює фарбування. В основу розробки нового електронного газоаналізатора ПЭГАС (переносний експрес-аналізатор газових сумішей) покладений термохімічний принцип. Аналізована речовина попередньо накопичується на гранульованому адсорбенті, а потім спалюється на тригерному чуттєвому елементі. Виникаючий у тригерному елементі електричний струм підсилюється і подається на мікроампер метр, шкала якого градуйована від 0 до 50.

Газоаналізатор має програмний механізм і після запуску працює автоматично в двох режимах: а) вимір концентрації пар етилового спирту в аналізованому повітрі з фіксацією показань шляхом візуального відліку по стрілочному мікроампер метру, б) вимір концентрації пар етилового спирту в повітрі з документальною фіксацією кожного факту, коли концентрація перевищує чи не перевищує граничне значення.

При роботі в першому режимі необхідно візуально зняти показання мікроампер метра і по прикладеній тут же таблиці перевести їх у відсотки, що позначають концентрацію пар етилового спирту у видихуваному людиною повітрі. В другому режимі роботи ПЭГАС компостером на якому-небудь документі, наприклад шляховому листі, автоматично фіксує результати аналізу (наносить три отвори, розташування яких дешифрується як наявність пар етилового