Відомо, що клітини, з яких складаються тканини живого організму, виконавши своє призначення, відмирають. Частина компонентів клітки, що розпалася, перетворюється в живильне середовище,інша порівняно велика їхня частина, разом з переробленими продуктами харчування організму виступає в ролі так званого шлаку. Він виводиться з організму різними шляхами: фільтрується нирково-сечовою системою, вивільняється кишечником, виділяється пітожировими залозами. Саме в підшкірні пітожирові мішечки доставляється кров'ю частина перероблених організмом що розпалися чи відмерли кліток і продуктів обміну речовин, що через пори виводяться назовні. Кров у даному випадку виконує транспортні функції. От цей виведений потім шлак і містить основні компоненти індивідуального запаху, що прийнято називати летучими метаболітами. Під метаболітами варто розуміти продукти перетворення сукупності внутрішньоклітинних реакцій, що забезпечують обмін речовин в організмі, а також продукти розпаду клітин, що виносяться назовні потом. Індивідуальність і генетична обумовленість метаболітів пояснюється тим, що утворюючі їхні компоненти, як і всі тканини органів людини, сформовані на основі єдиної молекули дезоксірибонуклеінової кислоти (ДНК). Оскільки імовірність збігу ДНК у двох людей складає один випадок на 4 мільйони чоловік, то метаболіти практично мають неповторну біохімічну структуру.

Сказане підтверджують дослідження зоологів, що позитивно вирішили питання про наявність індивідуального коду в альфакторних сигналах (нюхових мітках) ссавців.] Наявність індивідуального запаху людини також підтверджується дослідженнями як за рубежем, так і в колишньому СРСР. Наприклад у ЇМ (ВНКЦ) МВС СРСР проведено близько 2000 різних експериментів по встановленню індивідуальності запаху, у яких брали участь понад 4000 чоловік, у тому числі 200 родичів і 4 пари близнюків. Крім інших запахових об'єктів, у них вилучалися зразки висохлої крові, волосся, що зберігалася 9-16 років і були ідентифіковані зі свіжевилученими. Дослідження поту людини при розщепленні його на три складові - лужну, нейтральну і кислотну - показали, що індивідуальний фактор суб'єкта міститься тільки в кислотній фракції (масляній кислоті) [13;216]. З цього був зроблений висновок про те, що індивідуальний запах людини є генетично обумовленою ознакою специфічних речовин, що містяться в поті, крові й інших тканинах людини, сприйманих біодетектором (собакою) як неповторна особливість конкретного суб'єкта.

Виходячи зі сказаного можна пояснити причину деяких властивостей запаху. Так, приміром, безперервність виділення живими організмами запаху обумовлена постійністю процесу обміну речовин і зміною старих кліток тканин організму зароджуючимися новими (за винятком кліток нервової системи). Відносна стійкість запаху пояснюється тим, що метаболіти є кінцевим продуктом тривалого процесу біохімічної переробки організмом кліток, що розпалися, і продуктів обміну речовин. Подільність запаху полягає в тім, що його основа складається з безлічі однорідних біохімічних з'єднань, що мають цілісну молекулярну структуру, а тому, розсипаючись, вона не руйнується.

Слід також зазначити, що життя живих організмів не виключає різкої зміни умов їхньої діяльності, викликаної як зовнішніми, так і внутрішніми факторами взаємодії організму з навколишнім середовищем. Такого роду екстремальні ситуації викликають роздратування психіки тварини, що у свою чергу сприяє підвищеному виділенню адреналіну і більш бурхливої діяльності кліток, ніж при нормальних умовах. Усе це призведе до інтенсивного утворення і виділення запахових метаболітів, а також зростанню їхньої концентрації в місцях перебування тварини за відносно короткий період часу. Зазначений факт доцільно враховувати при вилученні слідів запаху на місці події, якщо передбачається, що джерело запаху було під впливом екстремальних умов.

Вивчення процесу утворення запахових метаболітів грає вирішальне значення для розуміння природи індивідуальності запаху і правильного його використання в криміналістиці.

До третього елемента предмета одорології відноситься процес сприйняття запаху органами нюху. Цей процес можна розглядати як самостійне явище матеріального світу, тісно пов'язане з формуванням, виділенням і поширенням запаху. Сприйняття його являє собою відчуття, що виникає у людей і тварин в результаті дії визначених хімічних речовин на нюхові рецептори". Під нюхом такі розуміють "одне з зовнішніх почуттів людини і тварини - здатність сприймати і розрізняти запахи". Слід зазначити, що нюх є одним з видів хеморецепції, що відрізняється тим, що запахи звичайно присутні в низьких концентраціях і, як правило, самі по собі не є корисними чи шкідливими для організму. Вони усього лише сигналізують про наявність у зовнішнім середовищі визначених чи предметів явищ. У криміналістичній