Виявлені на місці події предмети, речі людини є першими джерелами відомостей про особистість злочинця. Тому робота з вилученими речовинними доказами вимагає особливої обережності, щоб зберегти їх як джерела одорологічної інформації.

2.3 Використання запахових слідів у боротьбі із злочинністю.

Запах як матеріальний слід в трасологічному значенні несе насамперед інформацію про вид, клас та якісно-кількісний склад фізичного тіла. Чисті запахи безпосередньо вказують на вид, клас речовини, а деякі - на її агрегатний стан.

Запах людини - це складне утворення молекул пахучих речовин, які виділяються внутрішніми і зовнішніми органами секреціями. Запах людини складається із набору речовин, до яких можна віднести: а/ особисті запахи людини, пов'язані з фізіологічною діяльністю різних залоз, захворюваннями, окремих органів, дієтою; б/ запахи предметів туалету й особистої гігієни; в/ запахи, пов'язані з побутовими і професійними умовами праці і проживання. Такий складний "букет" запахів суто індивідуальний і в кожний конкретний момент дає змогу ототожнювати людину, розшукувати її за запаховими слідами.

Інструментальні дослідження різноманітних речовин за допомогою технічних пристроїв - газових аналізаторів або хроматографів /вітчизняних хроматографів "Колір", "Пегас", Іноземних "Хром", "Хью Беккерт" та ін./ - розкривають якісно-кількісну структуру запахових. слідів.

Такі дослідження ведуться в основному в стаціонарних умовах під час судової експертизи за постановою слідчого або суду. Хроматографічні методи дослідження останнім часом широко використовуються для встановлення класу, виду та якісного складу наркотичних речовин, особливо коли їх кількість мікроскопічно мала /наприклад, у вигляді мікрочастинка у плямі, в тканині кишені/.

Можливості інструментального дослідження запаху людини поки що обмежені внаслідок малої його концентрації у виявлених слідах. Для розшукових і діагностичних цілей придатні такі прилади, як "Шмель", "Парус", "Канабис". Запахові сліди людини у криміналістичних цілях досліджуються в основному з допомогою біологічних детекторів нюху -службово-розшукових собак.

При цьому розв'язуються такі завдання:

1) розшук людини за її запаховими слідами;

2) розшук речей і супутніх предметів, з якими людина контактувала /одяг, взуття, гребінець, гаманець, блокнот та ін./, тобто розшук предметів за запахом людини;

З) розшук речей і предметів за їх власним запахом /наркотики, мастила, продукти харчування, будівельні матеріали, зброя тощо/,

4) вибірка речей за запахом для ототожнення людини.

Розшук людини за її запаховими слідами У правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ часто виникають розшукові ситуації, об'єктами встановлення яких можуть бути:

злочинці, які зникли з місця пригоди;

-підозрювані й обвинувачувані, які ховаються від слідства і правосуддя,

безвісти відсутні потерпілі;

свідки — очевидці, що ухиляються від слідства;

знаряддя й засоби вчинення злочину;

сліди злочину.

Оскільки всі об'єкти розшуку матеріальні і є джерелами запаху, розшукувати їх можна за запаховими слідами. У зв'язку з цим виникають дві ситуації: "пряма", коли є запаховий слід, але невідоме місцезнаходження його джерела; і "зворотна", коли є джерело запаху, але невідоме місцезнаходження його слідів. Для першої ситуації характерна тактика розшуку від сліду до джерела запаху, тобто від відображення до відображуваного об'єкта.

Найчастіше розшук злочинця, що зник з місця пригоди, ведеться за слідами ніг, які є джерелами запаху людини. Якщо сліди ніг видимі, кінолог дає службово-розшуковому собаці занюхати слід як зразок запаху і командує "Пошук", пускаючи собаку на вільний пошук чи на довгому повідку[19;75].

Носієм запахового сліду може бути річ, що належить злочинцю, або залишений /загублений/ на місці пригоди предмет. У цьому випадку тактика розшуку аналогічна наведеній раніше: кінолог дає собаці занюхати предмет або річ і пускає її на пошук.

Носіями запаху можуть бути не тільки особисті речі злочинця і засоби вчинення злочину, а й сліди запаху на предметах обстановки, з якими він контактував /постільна білизна, стілець, сидіння в автомашині/. Тут тактика використання службово - розшукової собаки має нюанси: кінолог може дати собаці занюхати слід запаху безпосе­редньо з предмета, наприклад сидіння автомобіля, дверної ручки, знаряддя вчинення вбивства; чи попередньо перенести слід на нейтральний носій, фланелеві серветки, марлевий тампон, а останній дати занюхати собаці. Далі слід діяти, як і в описаних уже ситуаціях.

Однак на місці пригоди не завжди просто визначити, який предмет е носієм запахового сліду, адже останній невидимий. У цих випадках слідчий разом з кінологом відтворюють уявну модель механізму вчинення злочину і визначають, на яких ділянках землі /асфальт, підлога/ стояв злочинець, яких предметів обстановки він обов'язково торкався руками, взуттям, одягом. Саме ці ділянки зберігають запах злочинця, їх кінолог і дає занюхати собаці, а коли вона "візьме" слід, пускає її на вільний пошук.

Розглянемо приклад. Злочинці, виламавши вітрину, проникли вночі у магазин "Радіотовари". Видимих слідів ніг біля вікна немає, бо на поверхні грунту лежить крижана кірка. Знаючи, що сліди запаху ніг злочинців повинні залишитися на льоду, кінолог дав команду собаці занюхати грунт біля вітрини. Собака швидко взяв слід і був відпущений на вільний пошук. Рух пішоходів уночі на вулицях міста незначний, і собака йшов по сліду більш як два кілометри. На лівому березі Дніпра Вольф наздогнав двох злодіїв з радіотехнікою.

У літературі описаний випадок, коли собака взяв слід на місці пригоди, пройшовши по сліду через вщерть заповнене людьми приміщення залізничного вокзалу і наздогнав злочинця Прийом пошуку джерела від невидимого сліду, ял правило, використовується у закритих приміщеннях, складах, дворах, коли передбачається, що тут ховається злочинець.

Розшук речей і предметів, з якими контактувала людина.

Трапляються так звані зворотні ситуації, коли є джерело запаху, а запахові сліди, які це джерело залишило на місці