За договором складського зберігання товарний склад зобов'язу-ється за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і по-вернути його у схоронності (ст. 957 ЦК). Положення цієї статті дозво-ляють розглядати його як реальний, оплатний та двосторонній дого-вір. Разом з тим, залежно від умов його укладення не виключена мож-ливість визнання цього договору консенсуальним. Договір склад-ського зберігання підлягає обов'язковому укладенню у письмовій формі. її дотримання має знаходити вираз у складанні відповідних складських документів. Це, зокрема, складська квитанція, а також просте і подвійне складські свідоцтва. Виходячи з положень ста-тей 962-966 ЦК, просте і подвійне складські свідоцтва, підлягають розгляду як різновид цінних паперів, а саме товаророзпорядчих цін-них паперів (ч. 4 ст. 195 ЦК), оскільки володіння ними дає право роз-порядження товаром, що зберігається на товарному складі і зазначе-ний у їх змісті (ч. 1 ст. 963 ЦК). Стаття 962 ЦК визначає особливості подвійного складського свідоцтва як ордерного цінного папера. Кож-на з двох частин цього складського документа повинна містити рек-візити, визначені ч. 2 названої статті. Документ, який не відповідає вимогам ст. 962 ЦК, не є подвійним складським свідоцтвом. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника і повинне містити рек-візити, визначені положеннями ст. 965 ЦК. Документ, який не відпо-відає вимогам, встановленим ч. З цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.

Положення ст. 959 ЦК визначає обов'язок товарного складу за свій рахунок оглянути товар в момент прийняття його на зберігання з метою визначення його кількості та зовнішнього стану. Дотримання цієї вимоги зменшує вірогідність можливих у майбутньому між по-клажодавцем і зберігачем суперечок стосовно кількісних та якісних характеристик переданих на зберігання товарів. Поклажодавець має право вимагати від товарного складу надання йому можливості огля-

нути товар або його зразки протягом усього часу зберігання для за-безпечення впевненості у його схоронності та належності умов збе-рігання. Якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, поклажодавець має право вимагати від товарного складу взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення схорон-ності товарів. При поверненні товару кожна із сторін договору збе-рігання має право вимагати огляду переданих за ним речей та пе-ревірки їх якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, покладаються на сторону, яка його ініціювала (ч. З ст. 959 ЦК). Якщо при повернен-ні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, останній має заявити про нестачу або по-шкодження товару в письмовій формі одночасно з його одержанням. Якщо ж ним були виявлені нестача або пошкодження переданого то-варному складу на зберігання товару, які не могли бути виявлені при звичайному способі його прийняття, така заява повинна бути переда-на зберігачу протягом трьох днів після його одержання. При відсут-ності такої заяви вважається, що товарний склад повернув товар від-повідно до умов договору.

Іноді, враховуючи особливості товару, може виникнути необхід-ність негайної зміни умов його зберігання. У таких випадках товар-ний склад зобов'язаний самостійно вжити невідкладних заходів для забезпечення схоронності переданого на зберігання товару та повідо-мити про них поклажодавця. У разі необхідності останній має від-шкодувати зберігачу пов'язані з цим відповідні витрати. Пошкоджен-ня товару під час зберігання тягне за собою обов'язок товарного складу скласти відповідний акт і того ж дня повідомити про це покла-жодавця (ч. 2 ст. 960 ЦК).

Спеціальні види зберігання

Положення ЦК забезпечують правове регулювання відносин у сфері здійснення зберігання речей не тільки товарними складами, а й іншими спеціалізованими організаціями, а також визначають випад-ки обов'язкового забезпечення схоронності речей. Ці види зберігання є спеціальними і мають суттєві особливості.

Зберігання речей у ломбарді. Відповідно до ст. 1 За-кону України від

12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та держав-не регулювання ринків фінансових послуг» ломбард є фінансовою установою, основним видом діяльності якої є видача фізичним осо-бам відповідних грошових сум під заставу належного їм майна (за-ставні операції). Для гарантії виконання грошових зобов'язань фізич-ної особи перед ломбардом вона може передавати йому в заставу не тільки нерухомі, а й рухомі речі: ювелірні вироби, побутову тех-ніку тощо. Такі речі переходять ломбарду в заклад (ч. 2 ст. 575 ЦК) і передаються йому (як заставодержателю) у володіння, тому для за-безпечення їх схоронності приміщення ломбарду повинне бути від-повідним чином обладнане. Це обумовлює можливість надання лом-бар- дами додаткової послуги по зберіганню рухомих речей, які не є предметом заставних операцій. Договір зберігання таких речей укла-дається у письмовій формі, яка полягає у видачі іменної квитанції. У її змісті обов'язково вказуються прізвище, ім'я та по батькові покла-жодавця, фіксуються індивідуальні ознаки речей, переданих на збе-рігання, визначається їх ціна, а також обумовлюється строк дії та інші умови договору. Додатковою гарантією забезпечення майнових інте-ресів поклажодавця є покладення на ломбард як зберігача обов'язку по страхуванню переданих на зберігання речей (ч. З ст. 967 ЦК). Речі, передані на зберігання, повинні бути застраховані ломбардом за влас-ний рахунок, виходячи з повної суми їх оцінки, яка визначається