Ломбард зобов'язаний зберігати передані на зберігання речі про-тягом визначеного законодавством строку. Якщо поклажодавець не забрав річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, вона підлягає продажу в порядку, вста-новленому законом (ч. 1 ст. 968 ЦК). Такі речі, як правило, підляга-ють реалізації через комісійні магазини, а витрати покриваються за рахунок поклажодавця. Законодавче закріплення такої можливості ломбарду пояснюється тим, що площа належних йому приміщень, яка значно менша у порівнянні з товарним складом не дозволяє за-безпечувати зберігання невитребуваних своєчасно речей протягом більш тривалих строків. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання, а також відповідні витрати лом-барду. Залишок суми виторгу підлягає поверненню поклажодавцеві.

Зберігання цінностей у банку.

Право банків надава-ти послуги з відповідального зберігання цінностей та документів й надання в оренду сейфів для забезпечення їх схоронності і, одночас-но, вільного доступу поклажодавця до них визначається положення-ми ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». У цьо-му випадку документи та цінності передаються банку на зберігання з видачею поклажодавцю іменного документа. У останньому зазнача-ються прізвище, ім'я та по батькові поклажодавця, реквізити банку і умови зберігання та повернення речей. Цей спеціальний вид зберіган-ня може грунтуватись на двох окремих договорах. За договором збе-рігання цінностей у банку останній приймає на зберігання докумен-ти, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Договір може укладатись як на певний, узгоджений сторо-нами строк, так і бути безстроковим. Як правило, такі речі зберігаю-ться без визначення строку їх зберігання і підлягають поверненню на вимогу поклажодавця. Якщо предметом зберігання є цінні папери, банк, за уповноваженням поклажодавця, може вчиняти правочини з речі на зберігання у звичайних камерах схову поклажодавцеві ви-дається квитанція або номерний жетон. їх наявність у особи дає їй право вимагати видачі поклажі, здійснивши оплату часу її перебуван-ня на зберіганні. ЦК передбачає обов'язок зберігача відшкодувати поклажодавцеві збитки, завдані внаслідок втрати, нестачі або пошко-дженя речі, зданої до камери схову. Вони відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання. Правила зберігання речей у камерах схову на відповідному виді транспорту, видані відповідно до транспортних кодексів (статутів), визначають граничні строки зберігання таких речей. Ці строки можуть визначати-ся також за домовленістю сторін. Якщо пасажир або інша особа не за-брали належну їм поклажу у встановлені строки, камери схову орга-нізацій і підприємств транспорту зобов'язані зберігати річ протягом трьох місяців. Після їх спливу, річ може бути продана з відшкодуван-ням всіх поточних витрат, а залишок суми виторгу повертається по-клажодавцю. ЦК визначає обов'язок забезпечити схоронність валіз (сумок), інших особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей і грошей), які він перевозить у спеціально відведеному місці (ст. 974). У поїздах таким спеціально відведеним місцем є багажний вагон, у літаках - багажний відсік, у автобусах міжміського перевезення - ба-гажне відділення.

Зберігання речей у гардеробі організації.

Гардероб організації - це приміщення, спеціально пристосоване для зберігання верхнього одягу і головних уборів її працівників та відвідувачів про-тягом робочого дня або на час відвідування. Особливості договірних відносин по зберіганню речей у цьому випадку полягають у тому, що їх предметом можуть бути тільки вказані речі, а зберігачем визнаєть-ся організація, одне з приміщень якої виділене під гардероб. Одно-часно з передачею речей у гардероб поклажодавцю видається номер-ний жетон або інший знак (ч. З ст. 937 ЦК), що посвідчує його право у разі необхідності отримати речі. Як правило, зберігання речей у гар-деробі здійснюється безоплатно. Незалежно від оплатності або без-оплатності зберігання речей, що були передані поклажодавцем до гардеробу, зберігач зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів для забезпечення їх схоронності. У випадку втрати жетона або іншого легітимаційного1 знака, що посвідчує виникнення відносин по збе-ріганню речей у гардеробі, поклажодавець може претендувати на по-вернення належних йому речей. Однак, як правило, його вимога може бути задоволена по закінченні робочого дня за умови надання ним до-казів приналежності речі саме йому. Такими доказами може бути на-дання працівнику гардероба інформації щодо індивідуальних ознак речі, які можуть бути відомі лише власнику. Якщо працівник гарде-роба відмовляється видати речі власнику, який втратив номерний же-тон або інший легітимаційний знак, спір підлягає розгляду в судово-му порядку.

Зберігання речей у готелі.

Готель, як місце, призна-чене для тимчасового проживання осіб, відповідає за схоронність ре-чей, внесених ними до готелю. Річ вважається внесеною до готелю за умови, якщо вона передана його працівникам або знаходиться у від-веденому для особи приміщенні (ч. 1 ст. 975 ЦК). Готель зобов'яза-ний забезпечити схоронність особистих речей особи, яка проживає у ньому, і за загальним правилом не відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей). Така відповідальність по-кладається на готель лише у випадку, коли речі окремо передані йому на зберігання з детальним описом властивих їм індивідуальних особ-ливостей. Як правило, такі речі підлягають оцінці за домов- леністю сторін. У разі втрати або пошкодження речей особа має негайно повідомити про це готель, а останній - вжити заходів до їх розшуку або відшкодувати спричиені збитки. Якщо особа заявила про пропа-жу речей або їх пошкодження після закінчення строку проживання, готель відповідальності за це не несе. Розглянуті положення застосо-вуються до випадків зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших ор-ганізаціях, у приміщеннях яких особа