КПК України), право свідка відмовитись від дачі показань щодо себе та членів своєї сім'ї тощо та незаконне (неправомірне) – замовчування свідком інформації, що має значення для встановлення істини у справі, за що передбачено кримінальну відповідальність, про що його обов'язково повинен повідомити слідчий. Власне таке попередження також можна вважати самомтійним тактичним прийомом подолання продії слідству.
Деякі автори пропонують визначити як тактичний прийом припинення брехні. Проте, його застосування є допустимим лише якщо достовірно відомо, що особа дає неправдиві свідчення і це можна довести наявними в справі доказами.
Наступний варіант протидії слідству – перешкоджання виконанню певних слідчих дій. Такими перешкодами можуть бути: тривале відрядження особи, що позбавляє слідчого можливості допитати цю особу, умисна госпіталізація осіб, які можуть дати свідчення по справі, зачинення складів, сховищ, сейфів, де може міститися важлива для слідства інформація, приховання ключів від них, заяви про їх втрату з метою перешкодити виявленню та вилученню такої інформації, речових доказів тощо.
Погрози особі, яка дає првдиві свідчення у справі, також є такою перешкодою, особливо якщо ця особа дійсно боїться цих погроз або якщо є реальні педстави їх побоюватися.
Ефективним є тактичний прийом пред'явлення доказів, які викривають підозрюваного, і які він вважав знищеними. Раптове пред'явлення створює специфічну стресову ситуацію для допитуваного. Таким чином особа, яка протидіє слідству, опиняється перед вибором: залишатися на своїх позиціях. Явно для неї невигідних, або давати правдиві свідчення, що може полегшити покарання.
Також досить ефективним є спеціальний тактичний прийом, який полягає у створення перебільшеного уявлення про проінформованість слідчого щодо злочину та ролі підозрювано та обвинуваченого. Він може бути реалізований шляхом пред'явлення певних речових доказів, фотографій місця події тощо. Це може стати своєрідним каталізатором і викличе у винної особи відповідну реакцію, якої, природно, не буде у невинуватої особи.
Якщо злочин вчинено групою осіб, то доцільно використати суперечності між учасниками, які існують, спробувати підірвати єдність такої групи.
Найскладнішим в подоланні для слідчого є фальсифікація та знищення доказів, оскільки саме на доказах грунтується процес розслування та встановлення істини у справі. Передусім така протидія може виявлятись в організації фальшивого алібі, підмова чи підкуп свідків до дачі „бажаних” показань, фізичне знищення речових доказів, підкидання фальшивих доказів тощо.
Неправдиве алібі є комбінованим способом фальсифікації. Під фальшивим алібі розуміють створення злочинцем неправильного уявлення про своє перебування в момент, який цікавить слідство, в іншому місці. Слідчій практиці відомі два способи створення неправдивого алібі. Перший спосіб – коли винний вступає в змову зі співучасниками або особами, які згодом фігуруватимуть як свідки алібі. Вони дають неправдиві показання про алібі винного. Іноді для додання свідченням видимості вірогідності попередньо всі ці особи дійсно проводять разом якийсь відрізок часу до або після вчинення злочину й потім у свідченнях змінюють лише дату або години свого спільного перебування на ті, що потрібні винному. Другий – більш складний спосіб створення неправдивого алібі – ґрунтується на обмані винним свідків щодо дати або часу перебування разом з ними. В цьому випадку свідки, які підтверджують алібі, добросовісно помиляються.
Для викриття організованих неправдивих свідчень і фальшивого алібі застососовують тактичні прийоми психологічного впливу, що були зазначені раніше – деталізація свідчень, використання виявлених суперечностей між відомостями, що містяться у свідченнях, та іншими доказами, пред'явлення окремих предметів. Протидію слідству у формі знищення речових доказів доцільно долати долати разом з переліченими прийомами психологічного впливу, додатково застосовується прийом створення у підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб, які беруть участь в справі, уявлення про те, що знищені речові докази знайдені або слідчий володіє певною інформацією щодо їх місцезнаходження.
Основна цінність подібних тактичних прийомів полягає в тому, що їх застосування допомагає слідству навіть в тих випадках, коли воно не має достатніх доказів, але за їх допомогою вдається отримати від допитуваного необхідні свідчення, які він спочатку не бажав повідомляти та припинення протидії слідству з його боку.
Розділ 3. Заходи психологічного впливу
Крім вищевказаних тактичних прийомів для подолання протидії розслідуванню під час допиту можуть бути використані заходи психологічного впливу.
До психологічних прийомів впливу належать:
1. Використання психологічних особливостей особистості допитуваного.
Суть цього прийому полягає в урахуванні слідчим як на етапі встановлення контакту, так і безпосередньо при допиті, відомостей про характерологічні риси допитуваного, його самооцінку, систему його стосунків у сімейно-побутовій, професійній та дозвільній сферах, домінуючі мотиви поведінки, особливості перебігу психічних та фізичних проявів тощо. Наприклад, якщо допитуваний має хворобливе самолюбство та перебільшений рівень домагань, тоді при допиті доцільно показати реальну можливість слідства одержати потрібні відомості від іншої особи, відомої допитуваному, що значною мірою знижує цінність допитуваного як джерела інформації і зачіпає його самолюбство. Сприяє встановленню контакту також демонстрація слідчим певних знань в професійній сфері допитуваного, в сфері його дозвілля і уподобань.
2. Особисті спостереження за допитуваним.
Фіксація слідчим емоційних, мімічних, пантомімічних проявів з боку допитуваного дозволяє гнучко варіювати тактику допиту, забезпечуючи регуляцію стану допитуваного і динаміку інформаційного спілкування. Наприклад, якщо при з'ясуванні якогось питання слідчий спостерігає розгубленість, вираз тривоги, почервоніння шкіри обличчя та посилене потовиділення, то доцільно більш докладно зупинитися саме на цьому питанні, конкретизувати одержану інформацію.
3. Використання стану емоційної напруженості.
Цей прийом засновано на тому факті, що в стані емоційної напруженості у особистості суттєво знижується здатність повною мірою здійснювати свідомий контроль за змістом мовних повідомлень та своєю поведінкою. Так, якщо допитуваний відмовляється від дачі показань, або дає неправдиві