Відповідно до вимог зазначених документів інститут адміністратив-ного оскарження розцінюється як важлива гарантія забезпечення прав громадян і зміцнення законності. Питання підвищення ефективності розгляду скарг завжди займали провідне місце серед інших проблем МВС України. Це цілком зрозуміло, оскільки вони акумулюють безцін-ний інформаційний, політичний, науковий, соціологічний матеріал, пев-ною мірою відображають реальні соціально-політичні процеси, висвітлю-ють судження, оцінки, вимоги людей і є одним з вагомих джерел громад-ської думки.

Наслідком вирішення скарг є відновлення порушених прав громадян, усунення недоліків і поліпшення роботи управлінського апарату, вдоско-налення демократичних засад діяльності органів внутрішніх справ.

Адміністративна скарга являє собою один із видів правоохоронної активності громадян, яка проявляється через актуальні для неї потреби, інтереси, звички, схильності, внутрішні спонукання і мотиви. Найпоши-ренішими мотивами звернення громадян до органів внутрішніх справ є: а) прагненням відновити справедливість і порушені права; б) вказати на факти порушення законності; в) бажання повідомити про те, що готуєть-ся або вчинено правопорушення, а адекватної реакції з боку правоохо-ронців немає; д) прагнення задовольнити визначні, актуальні для грома-дян інтереси і потреби.

Між тим законодавець встановлює, що скаргою є лише звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, по-рушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Таким чином, скарга з'являється у тій сфері правових відносин, які виникають з порушення законних прав і законних інтересів. Право і законний інтерес не є одним і тим самим. Сутність суб'єктивного права полягає у наявності гарантованої можливості здій-снювати відповідні дії. Між тим можна володіти правом, яке ніякого ін-тересу для його носія не становить. Таким, наприклад, є право на при-дбання зброї, право на участь у громадських формуваннях з охорони гро-мадського порядку. Водночас можна мати інтерес до благ, які не перед-бачені правовими нормами (наприклад, індивід може бути заінтересова-ний в обладнанні пішохідного переходу у зручному для нього місці), і до благ, які передбачені правовими нормами (наприклад, додержання іно-земцями правил транзитного проїзду через територію України). Інтерес до благ, які передбачені правовими нормами, є законним інтересом. По-рушення такого інтересу може бути оскаржено.

Виходячи з цього, під адміністративним оскарженням у сфері діяль-ності органів внутрішніх справ слід розуміти звернення, у яких містять-ся: а) вимога щодо поновлення прав, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ; б) вимога про захист законних ін-тересів, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внут-рішніх справ.

Скарги, які надходять до органів внутрішніх справ, класифікуються за такими критеріями: по-перше, залежно від кількісного складу суб'єктів оскарження; по-друге, залежно від форми оскарження; по-третє, залежно від змісту оскарження; по-четверте, за первинністю.

Залежно від кількісного складу суб'єктів скарги поділяються на: а) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми скарги поділяються на: а) письмові та б) усні. При цьому нормативні документи конкретизують сутність письмового і усного оскарження. Письмовою є скарга, яка надіслана поштою або пере-дана до органу внутрішніх справ. Така передача може бути здійснена гро-мадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу1. Письмова скарга має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усною є скарга, що викладена громадянином на особистому прийомі у відповідному органі внутрішніх справ і записана посадовою особою.

Залежно від змісту звернення скарги поділяються на: а) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних прав; б) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних інтересів; в) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які були створені перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод; г) скарги на дії або бездіяльність пра-цівників органів внутрішніх справ, через які на громадянина незаконно покладено будь-які обов'язки; д) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які громадянина незаконно притяг-нуто до відповідальності.

За первинністю скарги поділяються на первинні і повторні. Первинною є скарга, у якій вперше викладаються повідомлення щодо порушення прав і інтересів відповідних суб'єктів1. Повторними вважаються скарги, в яких:

а) оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу внутрішніх справ;

б) скарга на несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу його надходження не минув установлений законодавством термін розгляду;

в) скарга щодо недоліків, допущених при вирішенні попереднього звернення.

Керівник органу внутрішніх справ зобов'язаний ретельно розібратися у причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликано порушенням встановленого порядку розгляду, він має вжити до винних посадових осіб відповідних заходів реагування.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за скаргами гро-мадян проходить певні стадії провадження:

а) подання громадянином скарги та прийняття її до розгляду орга-ном (службовою особою), що проводить провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Слід зауважити, що законодавець приділяє особливу увагу організа-ційним діям, що відбуваються на першій стадії провадження. Щоб забезпе-чити громадянам можливості безперешкодно звертатися зі скаргами вста-новлюється особлива