підроблених грошових знаків (паперових грошей);*

слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів.

В управліннях оперативної інформації головних управлінь і управлінь МВС України в областях ведеться облік:*

затриманих бродяг і жебраків;*

осіб, які здійснили злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності за підставами, передбаченими законом;*

засуджених;*

вогнепальної зброї (втраченої, викраденої, вилученої);*

номерних речей і виробів, пов'язаних зі злочином;*

підроблених грошових знаків (паперових грошей).

У міських, районних, транспортних (лінійних) органах внутрішніх справ здійснюють облік:*

речей — крадених, загублених, а також вилучених у затриманих;*

автотранспортних засобів (транспорту, власники якого невідомі);*

слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів (зберігаються фотознімки).

Розділ 3 Види криміналістичного обліку та їх ознаки

В кожній державній структурі ведуться певні облікові записи.В цих обліках, які здійснюють органи внутрішніх справ, реєструють обвинувачених, затриманих, засуджених, осіб, які відбувають покарання, і злочинців, які зникли з місця події й переховуються.

Майже кожний вид обліку, крім останнього, містить повні соціально-демографічні та анатомо-фізіологічні дані, а також інформацію щодо події злочину, способу та засобів його вчинення; дані про покарання та місце його виконання, а також інші відомості про злочинця та злочин. Конкретно види інформації, які містяться в обліках і АБД, зазначені в картках збирання інформації та картках конкретного виду обліку.

Відомості про злочинця, який зник з місця події й переховується, у картках обліку та АБД обмежені — це тільки інформація, здобута з матеріальних слідів, виявлених на місці події, і відомостей очевидців (потерпших, свідків).

Обвинувачені, засуджені та затримані злочинці підлягають алфавітному та дактилоскопічному обліку, а злочинців, які зникли з місця події й переховуються, реєструють за способом вчинення злочину, прикметами зовнішності та іншими ознаками, відображеними в матеріальних та ідеальних слідах[12;46].

Алфавітний облік злочинців має давню історію; він досить простий. Суть його полягає в заповненні алфавітної картки на особу, яка вчинила злочин. Алфавітну картку на особу (форма № 1) заповнює слідчий після прийняття рішення у кримінальній справі і направляє її до УОІУМВС області. У разі обрання до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою алфавітну картку заповнює працівник слідчого ізолятора, де утримується особа. При цьому внизу на картці роблять фарбований відбиток вказівного пальця правої руки особи.

До алфавітної картки заносять персонографічні й демографічні дані, дані про судимість, кваліфікацію злочину, відомості про застосування амністії, місце відбування покарання, час арешту, суду, період відбуття покарання тощо. До картки заносять також дактилоскопічну формулу, яка є кодом для звернення до дактилоскопічної картотеки. Картки в картотеці складають за прізвищами в алфавітному порядку. Через це й картотека, й обліки називаються алфавітними, або за прізвищем.

З метою аналізу кількісно-якісної характеристики осіб, які вчинили злочини, після закінчення провадження у справі слідчий заповнює також статистичну картку на особу, яка вчинила злочин (форму № 2), де міститься більше інформації про особу, яка вчинила злочин: дані демографічного та персонографічного характеру; характеристика за місцем проживання (місцевий житель, мігрант, житель іншої області, держави); освіта; предмет посягання; вчинення злочину у складі групи, організованого злочинного угруповання; мотиви злочину; ступінь співучасті тощо.

Дактилоскопічному обліку підлягають особи, які були затримані за підозрою у вчиненні злочину, заарештовані, засуджені до позбавлення волі, а також затримані за бродяжництво та жебрування. Дактилоскопічний облік полягає в тому, що на спеціальному бланку-дак-тилокарті розміщують зафарбовані десять відбитків пальців правої та лівої рук у певному порядку. Потім виводять дактилоскопічну формулу — її основну та додаткові частини.

Існує кілька видів дактилоскопічного обліку. Якщо для обліку беруть усі десять відбитків пальців, то облік називається десятипальце-вим. У ньому розкладку (систематизацію карток) здійснюють за дактилоскопічною формулою — спеціальним кодом. Дактилоскопічний облік, в якому використовують тільки п'ять відбитків пальців, називається п'ятипальцевим. Систематизацію карток у картотеці ведуть спочатку згідно з належністю відбитків до правої та лівої руки, а всередині кожної групи — за спеціальною формулою. Якщо систематизацію карток здійснюють за одним відбитком пальця, то картотеку називають однопальцевою.

Дактилоскопічний облік здійснюється за допомогою дактилокопічних карт, які містять пальцеві відбитки кожної руки певної особи. Дактилокарти заповнюються у 3-х примірниках, якщо вони підлягають обліку в центральній дактилокартоте-ці, або у 2-х примірниках, якщо вони підлягають обліку тільки в регіональній і місцевій дактилокартотеках.

Дактилокарта на особу заповнюється на бланку вста-новленого зразка, де у відповідних графах фіксуються та-кі відомості: стать; прізвище, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народження; місце народження; дактилоско-пічна формула за 10-пальцевою системою; основні та кон-трольні відбитки пальців; підпис особи; дата проведення дактилоскопіювання; орган, де відбулося дактилоскопіювання; підстава для дактилоскопіювання; відбитки долонь; прикмети; прізвище і підпис працівника, який заповнював дактилокарту (рис. 20).

Дактилоскопіювання полягає в отриманні пальцевих від-битків живих осіб і трупів. При дактилоскопгюваннг живих осіб на гладку пластинку видавлюють невеличку кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим валиком. Дактилоскопійованому пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому ж по-рядку прокочують їх у спеціально зазначених місцях на дактилокарті[12;48].

Після прокочування на дактилокарту наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім ве-ликого, що прокочується окремо в спеціально відведеній гра-фі), який допомагає перевірити, чи нанесені окремі відбитки пальців на відповідні місця дактилокарти, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишений відбиток на місці події.

Дактилоскопування трупа має свої особливості. Фар-бу з пластинки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квад-ратиками паперу,