Ще у 1970 р. з метою фіксації інформації про особу обвинуваченого, отриманої слідчим під час розслідування, у кримінальних справах щодо заарештованих обвинувачених було запроваджено спеціальну анкету — форма № 86 "Повідомлення про особу заарештованого та інші обставини, що можуть мати значення для його виправлення та перевиховання".

Ця анкета складається з 17 пунктів; її повинен заповнювати слідчий на підставі матеріалів справи й особистих спостережень і направляти до слідчого ізолятора разом з направленням справи до суду. Після засудження обвинуваченого працівники слідчого ізолятора повинні направляти цю анкету разом з особовою справою засудженого до ВТУ для врахування індивідуальних особливостей засудженого у процесі виправлення та ресоціалізації. Але, як свідчить практика, запровадження цієї анкети не дало позитивних результатів, бо більшість слідчих ставляться до цієї вимоги формально чи взагалі не виконують її.

За кордоном інформацію про індивідуальні властивості особи, яка вчинила злочин, широко використовують правоохоронні органи для кримінологічного прогнозування її майбутньої поведінки як під час відбування покарання, так і після звільнення.

Важко переоцінити важливість такої інформації для слідчого під час розслідування злочину, вчиненого особою, яка вже була засуджена та відбувала покарання. За наявності інформації про індивідуальні властивості підозрюваного чи обвинувачуваного слідчий швидше встановить з ним психологічний контакт, повно та всебічно дослідить усі обставини справи, спрогнозує можливу реакцію та поведінку підслідного під час виконання слідчих дій.

Отже, потреби практики ставлять на порядок денний питання про необхідність удосконалення наявних форм криміналістичного обліку через відображення в них інформації про індивідуальні ознаки, риси та властивості особи злочинця з метою її подальшого використання для досягнення завдань попереднього розслідування, виправлення та ресоціалізації засуджених, їх адаптації після звільнення, профілактики злочинів.

Висновок

Існуюча система криміналістичної реєстрації щодо осіб, які вчинили злочини, обмежуються в основному констатацією окремих відомостей ідентифікаційного, демографічного та персонографічного характеру, а інформація, отримана слідчим, суддею та працівниками кримінально-виконавчої системи під час розслідування, судового розгляду та виконання покарання, що характеризує особу злочинця як неповторну особистість з її особливими рисами характеру та схильностями, навичками, ставленням до суспільства, закону, загальновизнаних людських цінностей тощо, не знаходить свого відображення та фіксації.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження курсової роботи полягає в аналізі стану реєстрації та обліку в кримінальних справах, всебічному дослідженні її основних положень, концептуальному підході до вдосконалення наявних і розроблення нових криміналістичних прийомів.

Окрім наведених питань та їх обгрунтування, до напрямів аналізу даного

питання я також відніс:

1) формулювання поняття криміналістичної реєстрації, встановлення її рис і сутнісних характеристик;

2) розкриття сучасної злочинної діяльності за допомогою криміналістичного обліку та реєстрації, меж її поширення, структури та динаміки, тенденцій розвитку;

3) встановлення ознак криміналістичної реєстрації, розкриття її змісту;

4) визначення аспектів, методів і форм криміналістичної реєстрації

злочинної діяльності.

Сукупність наведених обставин зумовлює віднесення нових наукових розробок зазначеної проблематики до актуальних і, зокрема, обумовлює вибір теми даногї курсової роботи.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.- К., 1997.- 80 с.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.-К.,2001.-160 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України.- К., 2001.- 208 с.

4. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К.,

2001. - С. 167-174.

5. Салтевсъкий М.В. Криміналістика. Навчально-довідковий

посібник. - К., 2001. - С.75-82.

6. Шеремет АЛ. Кримінальна реєстрація і криміналістичний

облік. Навчальний посібник. - Ужгород, 2000. - С. 5-9.

7. Бахин В. П., Батюк О. В. Задачи криминалистики в условиях формирования рыночной экономики//Актуальные проблемы расследования и предупреждения преступлений в условиях перехода к рыночной экономике: Сб. науч. ст. / Под ред. В. К. Гавло.- Барнаул: Изд-во Алтайск. гос. ун-та, 2003.- С. 27-29.

8. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории - к практике.- М., 2001.- 304 с.

9. Белкин Р. С., Виниерг А. И. Криминалистика: Общетеоретические проблемы.- М.: Юрид. лит., 2002.- 264 с.

10. Кирсанов 3. И. Система общей теории криминалистики.- М.: Акад. МВД РФ, 2002.- 172с.

11. Клименко Н.І. Стаття «Криміналістичний облік»/ Юридична енциклопедія.: в 6 томах, т. 3. – К.: “Українська енциклопедія”, 2001

12. Криміналістичні обліки: Програма спеціального курсу для юридичних вузів / МВС України. НАВСУ. Каф. Криміналістичних експертиз; Садченко О.О. та Свобода Є.Ю., укладачі. – Київ, 2000

13. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навчальний посібник– К.:ЮрінкомІнтер, 2001

14. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.

15. Криминалистика/под ред. д.ю.н. проф. Образцова В.А. – М.: Юрист, 1995 328 с.