Рухливість структури запахових слідів характеризує внутрішній стан речовини сліду і свідчить, що між його частками (молекулами) немає зв'язку, вони знаходяться в хаотичному русі і постійно перемішуються між собою і частками середовища, у якій відбувається слідоутворення. З цього випливає, що інтенсивність запаху поблизу джерела більше і забір його треба робити в безпосередній близькості від поверхні джерела запаху або з його поверхні. Якщо ж запаховий слід поміщений у обмежений простір, наприклад у скляну ємність, то внаслідок рухливості структури він буде представляти однорідну суміш у будь-якій частині ємності.

Розсіювання — це властивість запахового сліду розосереджуватися в ємності або в просторі, тобто змінювати свій обсяг., і в такий спосіб зменшувати кількість запахової речовини в одиниці об'єму. Розсіювання треба відрізняти від фізичної властивості летючості, якою володіють деякі тверді і рідкі тіла.

Летючість — властивість джерела запаху, а розсіювання характеризує сам запаховий слід як деякий обсяг газоподібної речовини, здатні взаємодіяти з органом нюху і викликати сприйняття запаху.

Розсіювання має практичне значення для виявлення джерел запаху. Так, послідовне збільшення концентрації запахової речовини в одиниця об'єму змушує собаку рухатися в напрямку, де знаходиться джерело запаху.

У силу цієї властивості запаховий слід утворює газоподібну хмару, що не має постійної, стійкої форми (запах вихлопних газів автомашини, що проїхала, трупа що розкладається і т.п.). Такий слід, виникнувши поблизу поверхні джерела, постійно рухається і розсіюється в повітряному середовищі. Напрямок і швидкість руху залежать від переміщення повітря. Вітер збільшує швидкість розсіювання, змінює напрямок руху сліду і дозволяє відшукувати джерело запаху.

Подільність запахових слідів. Оскільки речовина, що утворє запаховий слід, знаходиться в газоподібному стані, цей слід може бути розділений на частини, причому кожна з них буде зберігати якісні характеристики цілого. Завдяки виділеній властивості з одного джерела можна одержувати одночасно або з розривом у часі кілька зразків запахових слідів, інформаційна значимість яких буде однаковою.

Властивість подільності запахових слідів зі збереженням інформаційної значимості цілого в кожній його частині дозволяє зробити важливі рекомендації, якими необхідно керуватися для вилучення і збереження (консервації) слідів. Якщо неможливо вилучити джерело запаху, варто відібрати кілька порцій запахового сліду — щоб забезпечити повторні дослідження. Якщо запаховий слід законсервований у ємності, його можна розділити на однорідні порції.

У криміналістиці всі сліди по стійкості поділяють на змінювані і відносно незмінні. У природних умовах запахові сліди піддаються змінам. Так, запахова речовина в сліді взуття змінюється і через деякий час узагалі зникає, розсіюючись в навколишнім середовищі. Якщо ж запаховий слід законсервований, наприклад, поміщений у спеціальну металеву або скляну флягу, банку, він стає відносно незмінним і тривали час придатним для досліджень.[1]

І.2 Класифікація запахових слідів, які використовуються в криміналістичній одорології.

Немає злочину без слідів. Вони завжди залишаються на місці події як результат взаємодії матеріальних об'єктів, як доказ події, що розігралась, відбитої в матеріальних відображеннях. Це, насамперед, велика група слідів людини, знарядь і засобів здійснення злочину, предметів злочинного зазіхання,речей і предметів, що супроводжують злочинця; об'єктів матеріальної обстановки місця події, готування і приховання злочину, нарешті, це сліди тварин, що потрапили в орбіту події. Усі названі сліди містять різнопланову інформацію і слугують засобом доведення обставин, місця, часу, способу здійснення злочину, винності обвинувачуваного і його особистісних якостей

Таким чином, природа і механізм утворення запаху свідчать про те, що майже всі матеріальні тіла несуть одорологічну (запахову) інформацію, власну або придбану від іншого тіла. Тому необхідно навчитися надійно виявляти, фіксувати і зберігати запахи для використання в розкритті і розслідуванні злочинів.

Запахові сліди в криміналістиці утворюють особливу групу, близьку слідам-речовинам, але в той же час і відрізняється від них. По механізму утворення запахові сліди умовно можна розділити на сліди-джерела запаху і сліди-запахи.

Сліди-джерела запаху — це сліди людей, тварин, комах, рослин, предметів і тіл органічного і неорганічного походження, тобто твердих, рідких, сипучих об'єктів. Такі сліди одночасно є і слідами в трасологічному плані. Наприклад, слід взуття людини або невидимий слід рук на знарядді злочину одночасно несуть трасологічну й одорологічну інформацію. Звідси робота з витягу кожного виду інформації повинна вироблятися у визначеній послідовності. Якщо зі сліду взуття виготовити гіпсовий зліпок — утратимо його як одорологічний слід. Знаряддя, що тримав у руках злочинець, потрібно зберігати в герметичній судині — як запаховий слід. Разом з тим воно може знадобитися для дослідження, наприклад, експерту - трасологу або судовому медику (для встановлення групової приналежності крові і т.п.).

Сліди-запахи являють собою газоподібну суміш повітря з молекулами пахучої речовини, тобто саме джерело запаху (об'єкт) відсутній, а запах його залишився. У слідчій і оперативній практиці такими слідами є відокремлені і такі,що знаходяться в газоподібному стані матеріальні частки (молекули) предметів, речовин, різних виділень людей, тварин. Присутність останніх у визначеному місці утворює слід запаху, наприклад, бензину, ефіру, парфумів. Сліди-запахи несуть якісну інформацію про джерело і тому подібні зі слідами-речовинами, але відрізняються від них тим, що в місці виявлення запахового сліду відсутнє його джерело. Сліди-запахи нестійкі, вони безупинно розсіюються в просторі і практично зникають. Отже, на місці виявлення їх необхідно швидко вилучати і консервувати.

Сліди-джерела запаху поділяються на