Вивчення процесу утворення запахових метаболітів грає вирішальне значення для розуміння природи індивідуальності запаху і правильного його використання в криміналістиці.

До третього елемента предмета одорології відноситься процес сприйняття запаху органами нюху. Цей процес можна розглядати як самостійне явище матеріального світу, тісно пов'язане з формуванням, виділенням і поширенням запаху. Сприйняття його являє собою відчуття, що виникає у людей і тварин в результаті дії визначених хімічних речовин на нюхові рецептори". Під нюхом такі розуміють "одне з зовнішніх почуттів людини і тварини - здатність сприймати і розрізняти запахи". Слід зазначити, що нюх є одним з видів хеморецепції, що відрізняється тим, що запахи звичайно присутні в низьких концентраціях і, як правило, самі по собі не є корисними чи шкідливими для організму. Вони усього лише сигналізують про наявність у зовнішнім середовищі визначених чи предметів явищ.

У криміналістичній науці існують різні теорії, що пояснюють процес сприйняття запаху. Одні вчені дотримують тієї точки зору, що запахи являють собою електромагнітну хвилю, а рецептори органів нюху є своєрідними антенами - датчиками, що розрізняють той чи інший запах по частоті електромагнітних коливань.

Існують ще вібраційна, просторова і стереохімічна, а також безліч інших теорій, що пояснюють процес сприйняття запаху. На мій погляд, заслуговує на найбільшу увагу адсорбційна, відповідно до якої в результаті процесу адсорбції молекул речовини, що пахне, клітками нюхового епітелію викликається нагрівання цих клітин. Нюхові органи завжди вологі, і їхньої клітки містять ліпоїди, у яких розчиняються жирні кислоти (зокрема, масляна кислота, що містить індивідуальний запах тварин) і інші речовини, що пахнуть. Ступінь нагрівання викликає в мозку тварини визначені відчуття. Ефект нагрівання пояснюється тим, що "при дії речовини, що пахне, на нюховий епітелій його поверхня стає електронегативною стосовно іншої тканини".[14]

Ці відчуття, оформлені в чітко виражену інформацію, фіксуються в пам'яті тварини. У той же час у мозку "тварини фіксується й інша інформація, сприймана зоровими, слуховими й іншими органами почуттів, безпосередньо пов'язана з відчуттями, що породжують умови сприйняття запахів. У випадку, коли тварина через визначений період часу знову зустрічається з цим же запахом, мозок його відтворює всю наявну в пам'яті інформацію, пов'язану з уже знайомою йому речовиною, що пахне. Дізнавання запаху являє собою процес ототожнення образа відчуттів, викликаного впливом запаху, з образом, відбитим у пам'яті тварини. Це образно можна представити як сполучення зображенні двох негативів. В основі дізнавання лежить рефлексивна функція вищої нервової діяльності тварини.

У процесі застосування службово-пошукового собаки необхідно мати наувазі, що не обов'язково звільняти мозок тварини від сторонніх подразників при ознайомленні із шуканим запахом, як це прийнято робити. У подібних випадках варто піддавати собаку таким роздратуванням, що викликали б у неї інтерес до запам'ятовування шуканого запаху. Необхідно враховувати і те, що пам'ять собаки після закінчення 4 - 6 годин, як правило, нездатна відтворювати відчуття, викликані впливом запахових речовин.

Нюх тварин служить їм для пошуку і вибору пиши, вистежування видобутку, порятунку від ворога, для орієнтації в просторі. Ця його життєво важлива функція відточена природою, до ювелірної досконалості. Нюх базується на системі умовно-безумовної рефлексії, що дозволяє безпомилково робити ідентифікацію запаху.

Таким чином, ми підійшли до одного з найважливіших розділів науки про запахи, (Основною задачею якої є вивчення закономірностей виникнення, поширення, збирання, збереження і використання запахових слідів з метою попередження, розкриття і розслідування злочинів. Мова йде про криміналістичний одорології. Дотепер розуміння криміналістичної одорології зводилося до того, щоб за допомогою біодетекторів (спеціально підготовлених службово-пошукових собак) робити вибірку консервованих запахів по вилучених зразках,[15] тобто до так названого одорологичного методу. Безумовно, застосування такого методу в розкритті і розслідуванні злочинів необхідно розширювати і впроваджувати в практику. Але обмежувати криміналістичну одорологію рамками виробництва зазначеної вибірки не варто.

Сучасне карне законодавство містить ряд статей, що передбачають відповідальність за такі злочини, при розслідуванні яких одорологичні дослідження могли б зіграти немаловажну роль. Приміром, кримінально карні діяння, пов'язані з наркотичними, вибуховими чи сильнодіючими речовинами, зброєю і боєприпасами (зокрема, ст. 201 - контрабанда; ст.264 - незаконне носіння, збереження, придбання, чи виготовлення збут зброї та ряд інших злочинів, передбачених іншими ст кримінального кодексу. Крім того, можуть бути скоєні інші злочини з використанням речовин, що мають запах, спрямованих на предмети злочину, що володіють запахом.

Я вважаю істотне значення для розслідування кримінальної справи має також пошук знарядь злочину, предметів, що можуть бути визнані як речовинні докази. У процесі застосування в цих цілях широких можливостей одорології варто виділити кілька напрямків.

1. Використання здібностей тварин, зокрема, собаки: при пошуку і виявленні наркотичних, вибухових, сильнодіючих і отруйних речовин у пунктах переходу границь, на митницях, в аеропортах, на залізничних і річкових вокзалах, контрольно-пропускних пунктах; при виробництві обшуку приміщень і ділянок місцевості; при огляді обосі, транспортних засобів, вантажів і інших об'єктів; при огляді місця події; при виробництві оперативно-розшукових, профілактичних і інших заходів;

- при пошуку і виявленні зброї, боєприпасів, вибухових речовин у зазначених вище місцях, а також у замінованих житлових будинках, адміністративних будинках, літаках, потягах, пароплавах, транспортних засобах, на замінованих дорогах і інших ділянках місцевості, при виробництві оперативно-розшукових, профілактичних і інших заходів;

- при пошуку і виявленні стріляних гільз, трупів людини, тварин і їхніх частин; живих людей у місцях катастроф, завалів, аварій, катастроф, при стихійних лихах і інших нещасливих випадках; при здійсненні злочинних дій, пов'язаних з викрадення дітей і