У невеликій скляній трубці поміщено речовина-сорбент,; реагуюче на етиловий спирт. Якщо через трубку пропускати газову суміш, що містить пари спирту, молекули останнього будуть вступати в хімічну реакцію із сорбентом, певним чином офарблюючи його, зокрема, у зелений колір. При відсутності етилового спирту речовина сорбенту не змінює фарбування. В основу розробки нового електронного газоаналізатора ПЭГАС (переносний експрес-аналізатор газових сумішей) покладений термохімічний принцип. Аналізована речовина попередньо накопичується на гранульованому адсорбенті, а потім спалюється на тригерному чуттєвому елементі. Виникаючий у тригерному елементі електричний струм підсилюється і подається на мікроампер метр, шкала якого градуйована від 0 до 50.

Газоаналізатор має програмний механізм і після запуску працює автоматично в двох режимах: а) вимір концентрації пар етилового спирту в аналізованому повітрі з фіксацією показань шляхом візуального відліку по стрілочному мікроампер метру, б) вимір концентрації пар етилового спирту в повітрі з документальною фіксацією кожного факту, коли концентрація перевищує чи не перевищує граничне значення.

При роботі в першому режимі необхідно візуально зняти показання мікроампер метра і по прикладеній тут же таблиці перевести їх у відсотки, що позначають концентрацію пар етилового спирту у видихуваному людиною повітрі. В другому режимі роботи ПЭГАС компостером на якому-небудь документі, наприклад шляховому листі, автоматично фіксує результати аналізу (наносить три отвори, розташування яких дешифрується як наявність пар етилового спирту «більше» або «менше» визначеного значення).

Розроблено прилади для виявлення пластикових бомб і інших вибухових пристроїв, у яких вибуховою речовиною є нітрогліцерин. Практично можуть бути сконструйовані прилади, що реагують на запах наркотичних речовин (гашишу, анаші і т.п.).

Вітчизняною промисловістю, а також за рубежем виготовляються й інші аналітичні прилади для визначення наявності запахових речовин. Так, сучасні хроматографи і хроматомас-спектрометри, оснащені компютерами, дозволяють не тільки диференціювати, але і встановлювати кількісне співвідношення компонентів в аналізованому обсязі. В експертній практиці широко використовуються прилади цього класу, наприклад вітчизняний хроматограф «Колір», закордонні — «Хром», «Хьют-Беккерт» і ін.

Використання їх в експертній практиці, на думку Н. А. Селиванова, створює передумови для «можливості об'єктивної ідентифікації людини по шкірних виділеннях і запаху». Однак такі приймачі запахової інформації ще занадто дорогі, доступні великим лабораторіям, це прилади стаціонарні і не придатні для експрес-аналізу газових сумішей, наприклад, на місці події.

Технічні детектори поки ще відрізняються від біологічних малою вибірковістю. Вони можуть мати високу чутливість, що часом перевищує нюх живих організмів, але реагувати на якесь одне чи кілька речовин. Так, створений за рубежем детектор («електронний собака») реагує на концентрацію газу, як відзначалося, лише в межах 0,00001%, що значно нижче нюху собаки Біологічний (природний) приймач, яким є, наприклад, нюх комах, ссавців і людини, відрізняється, з одного боку, интегративністю сприйняття, тобто відображенням комплексу основних запахів як запаху нової речовини, з іншого боку — властивостями селективності, тобто здатністю із суміші запахів вибирати необхідний. Так, парфумер за допомогою нюху диференціює складові ефірні речовини букета конкретних парфумів. Саме тут, по зауваженню Р. X. Райта,. «професійний» ніс творить чудеса, на які, технічні прилади поки ще не здатні. Разом з тим уже зараз створені технічні пристрої, що реагують на значну кількість компонентів, що складають аналізовану речовину. Прикладом цього є штучні біологічні мембрани, а також «ароматичний дегустатор» — хроматограф, для диференціації ароматичних компонентів виноградного соку, що складають букет майбутнього вина, що включає близько 300 речовин.

Нерідко на місці події слідчий чи інші учасники огляду звертають увагу на джерела запаху (наприклад, запах згорілого пороху, парфумів на загубленій носовій хустці, поту на простирадлі, подушці, рушнику) або припускають, що конкретний предмет контактував зі злочинцем, тобто останній стояв, брався, лежав, сидів, і, таким чином, залишив на ньому сліди. Звичайно такі предмети-носії запахової інформації використовуються лише для застосування службово-пошукової собаки і рідше для вибірки. Вони дуже рідко вилучаються і ще рідше використовуються як джерела доказів. Останнє пояснюється недостатньою розробкою прийомів і технічних засобів збирання запахових слідів і низькою одорологичною культурою при використанні навіть відомих засобів і прийомів роботи з запаховими слідами.

Ще в 1965 р. для вилучення і консервування джерел запахових слідів рекомендувалися медичні шприци, скляні банки, пляшки, пробірки, поліетиленові фляги й інші приналежності.

Практика збирання запахових слідів і наукові дослідження останнього років дозволили розробити нові засоби вилучення запахових слідів за допомогою ворсистих гігроскопічних тканин, фільтрувального чи звичайного папера для письма. Широко використовуються серветки з фланелі, що добре адсорбують молекули запахової речовини, якщо їх поміщати на слід ноги або сидіння автомобіля, стілець. Ведуться експерименти по застосуванню активованої вугільної тканини (АУТ), у деяких відомствах створені комплекти технічних засобів для вилучення і консервації запахових слідів. Разом з тим стандартного комплекту — одорологичної валізи не існує, так само як не існує і поняття «технічні засоби криміналістичної одорологии».

Технічні засоби криміналістичної одорології доцільно розділити на: а) засоби роботи з запаховими слідами на місці події, для виявлення, вивчення і консервування слідів, б) засоби аналітичного лабораторного дослідження. Перші повинні входити в зміст одорологічної валізи, тобто бути засобами для роботи слідчого й оперативного працівника; другі призначаються для експерта й утворять поняття «лабораторна техніка». Хоча такий розподіл умовний, на даному етапі розвитку криміналістичної одорології воно виправдано.

Технічні засоби, що входять в одорологичну валізу, на думку багатьох авторів,