За допомогою такого прийому вдається виявити знаряддя вчинення злочину, встановити шляхом зворотного опрацювання сліду, звідки прийшов злочинець, знайти місця засади та ін. Слід пам'ятати: не можна давати службово-розшуковому собаці брати слід безпосередньо із затриманого, оскільки це суперечить конституційному принципу недоторканності особи, її честі й гідності[2]. Відомі випадки, коли при безпосередньому занюхуванні запаху з тіла собака підозрюваному заподіяв ушкоджень. У зв'язку в цим багато процесуалістів негативно ставляться до запровадження у слідчій практиці криміналістичної одорології.

Розшук речей і предметів за їх особистим запахом

Необхідно мати на увазі, що майже всі матеріальні предмети неорганічного й органічного походження мають особистий запах. Концепція таких слідів залежить від властивостей предмета, його походження й умов виникнення сліду. Леткі рідини, деякі сипкі і тверді речовини, наприклад наркотики, вибухові речовини і пристрої /снаряди, особливо саморобні, пластикові бомби/ можуть бути виявлені за особистим запахом у процесі огляду місця пригоди, огляду вантажу в портах і складах, а також при обшуку. У слідчій практиці завдяки використанню такого прийому нерідко виявляють стріляні гільзи на відкритій місцевості, при обшуку й патрулюванні - наркотики. Кінолог дає собаці занюхати запах джерела, наприклад пороху, наркотику чи іншого розшуканого об'єкта, і пускає його на вільний пошук. Спеціально тренованих на наркотики собак оперативні працівники часто беруть на патрулювання, для огляду вантажу в портах, камер схову на вокзалах. Так, на київському залізничному вокзалі при посадці у вагон були затримані дві жінки, у господарських сумках яких було виявлено по 10 кг макової соломки.

Заслуговує на увагу практика використання слідів запаху для виявлення наркотиків за допомогою собак породи "спанієль". Вони невеликі на зріст, мають добре розвинений нюх, легко піддаються дресируванню. Якщо такого собаку посадити в господарську сумку і закрити її, то назовні виглядатиме тільки його голова. Така екіпіровка не привертає уваги громадян, наприклад в юрбі на вокзалі, на прохідній. Для виявлення наркотиків у речах пасажирів кінолог з собакою в сумці стоїть біля дверей вагона, коли йде посадка. Собака умовною поведінкою повідомляв кінолога, коли виявляв запах наркотика або іншої пахучої речовини, взірець якої був занюханий нею. Для виявлення запахових об'єктів у камерах схову кінолог піднімає сумку з собакою на рівень розміщення камери і проносить повз неї. Ця тактика дістала схвалення в оперативній практиці.

Для виявлення наркоманів, злочинців, озброєних саморобними вибуховими пристроями, часто застосовують патрулювання із службово-розшуковим собакою спеціального дресирування. Якщо такий собака виявить запах наркотика в кишені одягу людини, вона не кинеться на людину, а подасть умовний знак кінологу. Якщо використовується собака великої породи, яку важко маскувати, то він при патрулюванні повинен бути в наморднику.

Вибірка речей за запахом для ототожнення людини.

Вибірка - це оперативно-тактичний захід застосування спеціалістом біологічного детектора - нюху службово-розшукового собаки для дослідження одорологічної інформації з метою встановлення за запахом конкретного об'єкта. Суть вибірки полягав у порівнянні фіксованого собакою запаху із взірцями, серед яких є розшукуваний. Результат "порівняння" біодетектор повідомляв певною поведінкою, яку інтерпретує спеціаліст-кінолог.

Ця фізіологічна нюхова діяльність собаки по суті подібна до роботи сучасних аналізаторів /газових/, які виділяють за заданими ознаками розшукуваний об'єкт із сукупності йому подібних.

У процесі вибірки введений /занюханий/ вихідний запах собака "порівнює" за кожним із поданих взірців і находить серед них однорідний, тобто вихідний від того самого джерела. Звідси очевидно, що собака вибирає не матеріальний предмет - носій запаху, а справді запах, тобто - як пахне матеріальний предмет.

При проведенні вибірки необхідно пам'ятати, що собаку можна привчити вибирати предмет конкретної форми і кольору. Звідси зміна об'єктів - носіїв запахового сліду значно підвищує достовірність вибірки.

При вибірці речей не можна, наприклад, виявлену на місці пригоди річ злочинця /шапку, взуття тощо/ вміщувати для вибірки серед взірців запаху на фланелевих серветках.

Таким чином, з одного боку, суть вибірки трохи нагадує слідче розпізнання або оперативне пізнання, але це не розпізнання в процесуальному значенні і не пізнання в оперативному, оскільки вибірка проводиться не людиною, а твариною. З іншого боку, вибірка нагадує використання в слідчих діях або оперативному заході спеціаліста з використання технічних засобів для виявлення і попереднього дослідження слідів злочинця.

Проте, на думку багатьох авторів, з якими я погоджуюсь, - це тактичний захід дослідження матеріальних носіїв одорологічної інформації, коли як інструмент /техніч­ний засіб/ спеціаліст використовує біологічний детектор, зокрема нюх собаки. Звідси видно, що вибірка - це використання спеціалістами біологічного детектора в слідчій й оперативній практиці.

Нині законодавцем названі деякі технічні засоби, які використовуються спеціалістом для виявлення і подання доказової інформації на попередньому слідстві. Так, орган дізнання має право використовувати відеозапис, кіно-фотозйомку, звукозапис для виявлення прикмет злочину, осіб, які вчинили його, при цьому результати застосування таких технічних засобів можуть бути використані як докази. Останнє дає змогу ставити проблему про розширення переліку технічних засобів спеціаліста і включити в їх перелік біологічні детектори і штучні біологічні системи, коли в пристрої у ролі детектора використовуються рецептори живих організмів.

Вибірка як дослідження проводиться найчастіше після огляду і є складовою частиною розшуку "по гарячих слідах". Тому вибірку проводить слідчий або за його дорученням оперативний працівник відповідно до ст. 114 КПК України. Кінолог,