Інститут права на особисту недоторканність і свободу, охорону життя і здоров'я. Кожний громадянин має право розпоряджатися собою, тобто має право на особисту недоторканність. Стосовно себе його поведінка мусить бути підпорядкована лише тим законодавчим актам, що обмежують це його право. Такі обмеження, як правило, встановлені з метою зберегти непорушеними права інших осіб або захистити ці права від порушення.

Так ст. 15 ЦК України передбачає обмеження в дієздатності осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, але тільки в тому разі, якщо буде доведено, що таке зловживання ставить в тяжке матеріальне становище сім'ю цих осіб 1. Право громадянина на особисту недоторканність можна розуміти й так, що за будь-яких обставин, крім випадків і в порядку, передбачених законом, ніхто не може бути затриманий, позбавлений волі тощо. Хоч прямо Цивільний кодекс не передбачає такого права, але це випливає із змісту ст. 12 ЦК України.

Право громадянина на особисту свободу. Це право базується на можливості вибору місця проживання, вільного переїзду з одного населеного пункту до іншого, побудувати оселю на своїй землі, придбати квартиру у власність або укласти договір найму жилого приміщення. Чим більше закон дає для цього можливостей, тим більше гарантій дотримання цього права. У зв'язку з цим слід спеціально згадати про таке правове явище, як прописка. На наш погляд, прописка не повинна обмежувати особисту свободу громадян, насамперед прав на вибір місця проживання, роду занять (ст. 10). Якщо ж прописка вважається однією з підстав отримання житла або роботи, то вона порушує особисті немайнові права громадян.

Право громадян на охорону життя і здоров'я'. Це право встановлено в Конституції України та в Основах законодавства України про охорону здоров'я. Зміст цього права включає:

життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;

безпечне для життя навколишнє середовище;

безпечні і здорові умови праці;

кваліфіковану медико-санітарну допомогу, вибір лікаря і закладу охорони здоров'я;

можливість відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди та ін.

Інститут права на недоторканність особистого життя громадянина. Цей інститут включає право громадян на недоторканність житла та право на особисту документацію.

Право громадянина на недоторканність житла. Це право передбачає, що громадянин сам вирішує, кого йому запрошувати в гості, з ким спілкуватись, яким чином проводити час дозвілля у своїй оселі. Ніхто не може обмежувати його в цих правах, за винятком випадків передбачених законом.

Право громадянина на особисту документацію. Під особистою документацією розуміють листи, щоденники, нотатки, помітки та інші документи. Слід також мати на увазі, що документи особистої документації можуть виступати об'єктами авторських прав. Але авторське право може бути встановлене тільки на ті об'єкти, автором яких був їх власник. До особистих документів слід віднести різні посвідчення, грамоти, газетні вирізки, квитанції та ін.

Інститут права захисту від протиправного втручання в сферу приватного життя. Які особливості цього інституту?

По-перше, потенційним правопорушником може бути посадова особа або орган, наділені правом на втручання в сферу приватного життя громадян і юридичних осіб (органи внутрішніх справ, служби безпеки, національної гвардії, охорони здоров'я та інші).

По-друге, передбачуване правопорушення може мати місце лише з моменту виникнення права на захист, а право на захист повинно виникати з початку такого порушення. Якщо внаслідок такого правопорушення буде заподіяна шкода потерпілому, то її відшкодування повинне відбуватися за правилами зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди на загальних підставах.

По-третє, засоби захисту повинні бути передбачені в законі (наприклад, в разі затримання особи їй повинна бути надана можливість викликати адвоката, повідомиш про це близьких або інших осіб; при нанесенні їй тілесних ушкоджень - можливість викликати названого нею лікаря тощо). З негативним позовом можна звертатись тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути й іншими.

По-четверте, відносини, що виникають на підставі цього інституту, повинні мати не абсолютний, а відносний характер. Захищати можна тільки від конкретного правопорушника.

Можна було б виділити й інші особливості інституту правозахисту від протиправного втручання у сферу приватного життя, але оскільки цей інститут перебуває в стані становлення, вважаємо можливим обмежитися вже зазначеним.

Цивільне право не регулює безпосередньо творчу науково-технічну, літературну та іншу діяльність. Процес науково-технічної і художньої творчості залишається за межами дії його норм.

Цивільне право традиційно виконує функції визнання авторства на вже створені творчі результати, встановлює їх правовий режим, матеріальне і моральне стимулювання та захист їх авторів. Разом з тим норми сучасного цивільного права регулюють відносини з організації (на підставі договорів) створення, передачі та використання нових досягнень у галузі науково-технічної, художньої та іншої творчої діяльності.

Норми цивільного права сприяють підвищенню культурного рівня суспільства, охороні прав та інтересів творців наукових і літературно-художніх цінностей. У свою чергу, право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, селекційні досягнення, товарний знак та інше забезпечує вирішення таких важливих завдань, як прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, якості та конкурентоспроможність продукції.

Основними методами, завдяки яким буде розкрита тема даної курсової роботи є: дедуктивний, індуктивний, описовий та метод порівняльного аналізу. Автор вважає, що актуальність теми полягає в тому, що достатнє законодавче забезпечення даної сфери діяльності суспільства, а також певної людини окремо, сприяє активному розвитку в Україні ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва та в інших видах творчої діяльності.

Слід зазначити, що Україна вже