Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





В історичному минулому Україна ніколи не мала власної правової охорони об’єктів промислової власності

В історичному минулому Україна ніколи не мала власної правової охорони об’єктів промислової власності. У дореволюційній Росії (до якої належала більша частина території нинішньої України) патентна охорона винаходівбула започаткована у 182 р. У 1919 р. більшовики права на винаходи, по суті, націоналізували. Під час непу, у 1924 р., радянська влада дещо відступила, й відбулося поновлення патентної охорони винаходів. З 1931 й до 1991 р. винаходи вітчизняних заявників охоронялися, як правило, авторськими свідоцтвами, які посвідчували виняткові права держави на відповідні винаходи.

31 травня 1991р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про винаходи в СРСР», а 10 липня 1991 р. – «Про промислові зразки». У «Тимчасовому положенні про правову охорону об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18 вересня 1992 р. було зроблено спробу окреслити майбутній механізм охорони об’єктів промислової власності в незалежній Україні й перекинути місточок між правовою охороною в колишньому СРСР та новій Україні.

15 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла три Закони України з промислової власності. Два з них – «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і «Про охорону прав на промислові зразки» - настільки однотипні, що була навіть спроба наприкінці 1992 – на початку 1993 р. запровадити їх у вигляді одного Декрету КМУ. Врешті-решт вирішили винаходи й корисні моделі відрегулювати одним законом, а промислові зразки – іншим.

1 червня 200 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України « Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (№1771-ЙЙЙ) у нові редакції. Він передбачає видання патенту (деклараційного патенту) на секретні винаходи й корисні моделі. Але це – не звичайний патент, хоч би тому, що відомості про нього не публікуються. Доречніше було б такий документ назвати «свідоцтвом» або «сертифікатом».

Згідно з чинним законодавством України патент видається за результатами експертизи по суті заявленого технічного рішення. Інша назва такої експертизи – кваліфікаційна експертиза. Деклараційний патент видається за результатами формальної експертизи та експертизи щодо локальної новизни заявки на винахід.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки, а деклараційного патенту на винахід – 6 років. Час дії патенту на винахід, об’єктом якого є лікарняний засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, може бути продовжено не більше ніж на 5 років.

Термін дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки, промислового зразка – 10 років з можливістю одовження ще на 5 років.

Винахід має бути неочевидним. Промислова придатність не означає, що винахід, корисна модель, промисловий зразок мусять обов’язково використовуватися. Достатньо того, щоб вони потенційно могли використовуватися.

У третіх розділах Законів встановлюється, хто й коли має право на одержання патенту. Звідси можемо побачити, що Україна належить до авторської системи правової охорони. Право на одержання патенту насамперед фіксується за винахідником (дизайнером), а права всіх інших осіб є похідними.

На жаль, у наших Законах чітко не сформульовано те, що патенти можуть бути власністю найрізноманітніших комбінацій осіб: юридичних, фізичних (як вітчизняних, так і іноземних), хоча така можливість випливає із Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року.

Є і в нас службові винаходи, корисні моделі і промислові зразки. У статті 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» й у статті 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» якраз і йдеться про службові об’єкти промислової власності.

Питання про службові винаходи настільки широке, що свого часу були плани створити в Україні спеціальний закон, який би їх стосувався. Млжливо, він колись і з’явиться.

16 січня Верховна Рада України прийняла новий Цивільний кодекс України, який називають другою Конституцією України. Прийняття цього Кодексу – явище надзвичайно великої уваги у житті України; він значною мірою відображає сучасні реальні ринкові відносини і має активно сприяти їх успішному розвитку.

Однією зі складових частин цього Кодексу є Книга четверта «Право інтелектуальної власності». Вперше в історії України прийнято такий цивільний кодифікаційний акт щодо права інтелектуальної власності. Передусім інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність визначають стратегію і тактику соціально-економічного прогресу будь-якої країни, у тому числі й України.

Третій блок «Патентне право» або, як його зараз називають, «Право промислової власності», складається із чотирьох глав:

1)глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» - 12 статей;

2)глава 40 «Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми» - 10 статей;

3)глава 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію» - 4 статті;

4)глава 42 «Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин» - 4 статті.

Слід зазначити, що чинні закони України про охорону прав на об’єкти промислової власності передбачають судове вирішення різних видів спірних питань, включаючи суд першої інстанції (юрисдикції), арбітражний або третейський суд. Забезпечення надійного судового захисту в цій сфері діяльності передбачено також відповідними міжнародними угодами і домовленостями, у т.ч. угодою про співпрацю між Україною і Європейським союзом, Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ).

Згідно з чинним законодавством з питань охорони промислової власності, суди відповідно до їх компетенції розглядають такі спірні питання стосовно авторів промислової власності:

про авторство на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин і породи тварин, товарні знаки і раціоналізаторські пропозиції;

про встановлення власника охоронного документа;

про порушення майнових прав власника


Сторінки: 1 2 3 4 5 6