та повторні; 2) за обсягом дослідження – основні та додаткові; 3) за кількістю експертів – одноосібні та комісійні; 4) за характером знань, які використовуються, – однорідні та комплексні;
Визначено ознаки комісійної та комплексної експертиз у кримінальному процесі України та на цій підставі запропоноване визначення поняття ”комплексна експертиза“ і ”комісійна експертиза“;
запропоновано закріпити комплексну та комісійну експертизи окремими правовими нормами в КПК України, адже при аналізі кримінально-процесуального законодавства України не можливо не помітити розкиданість правових норм з приводу призначення та проведення даних видів судових експертиз в різних нормативно-правових актах.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені у ході дослідження практичні рекомендації та висновки можуть бути використані для вдосконалення як законодавства про судову експертизу в цілому, так і законодавства про судово-експертну діяльність.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ ТА ВИДИ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
1.1. Поняття судової експертизи
Визначенню поняття судової експертизи, з’ясуванню її правового змісту приділяли увагу багато правників, які проводили дослідження у галузях цивільного процесуального та кримінального процесуального права.
До цих питань звертаються при висвітленні проблем судових доказів [1, с.58-59; 2, с.179-181; 3, с.59, 97; 4, с.320-331; 5, с.701-731; 6, с.114, 142]; є також спеціальні роботи [7, 8, 9, 10, 11]. Але загалом до цього часу в процесуальній науці не склалось єдиної думки щодо визначення поняття судової експертизи.
На наш погляд, не можна не відзначити той факт, що поняття “експертиза” увійшло в науковий та практичний оборот не тільки як правовий процесуальний термін. Він широко застосовується при проведенні різних наукових, технічних та інших досліджень, виконання яких вимагає спеціальних знань. Вимоги щодо проведення відповідних експертиз закріплені у більш як 100 законодавчих актах, зокрема в Законах України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про свободу совісті та релігійні організації”, які вимагають проведення відповідних експертиз у певних випадках і при настанні визначених обставин.
Визначення поняття експертизи в цивільному процесі, її юридичної природи має теоретичне і практичне значення, тому що правильне вирішення цього питання зумовлює й правильне встановлення порядку та меж застосування експертизи в цивільному процесі.
За останній час в Україні прийняті законодавчі акти, які регулюють проведення окремих експертиз. До них належать Закони України “Про судову експертизу”, “Про наукову і науково-технічну експертизу”, “Про екологічну експертизу”. Тому, на нашу думку, дослідження поняття судової експертизи неможливе без проведення відповідного аналізу законодавчих актів, що загалом дають законодавче визначення поняття експертизи.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу” наукова і науково-технічна експертиза – це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів [12].
У ст. 1 Закону України “Про екологічну експертизу” зазначається, що екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких можуть негативно впливати або впливають на стан навколишнього природного середовища, і спрямовані на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки [13].
Закон України “Про судову експертизу” в ст. 1 визначає судову експертизу як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду [14].
З наведених вище законодавчих визначень видно, що під експертизою розуміють насамперед дослідження. Закони України “Про наукову та науково-технічну експертизу”, “Про екологічну експертизу” окремо виділяють також аналіз та оцінку, а Закон України “Про наукову та науково-технічну експертизу” – ще й перевірку. На наш погляд, терміни “аналіз”, “оцінка” та “перевірка” є відповідними методами проведення досліджень, тому їх недоцільно виділяти при визначенні поняття експертизи.
З точки зору філології: 1) дослідження – це відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення [15, с.242]; 2) аналіз – метод наукового дослідження предметів, явищ шляхом розкладу, розчленування їх складу і властивостей [15, с.17]; 3) оцінка – думка, міркування про якість, характер, значення кого -, чого-небудь [15, с.693]; перевіряти – переконатися в правильності, точності чого-небудь [15, с.719].
З приводу поняття судової експертизи, закріпленого в Законі України “Про судову експертизу” слід відзначити, що воно є недосконалим, оскільки не відображає повністю сутність судової експертизи як способу отримання доказів по справі. Слово “експертиза” походить від латинського “expertus” та від французького “expertise”, що означає: 1) досвідчений; 2) випробуваний6, с.333]. Отже, можна сказати, що будь-яка експертиза, у першу чергу, є застосуванням спеціальних знань і саме таких, котрі пройшли апробацію досвідом.
Стосовно означення поняття судової експертизи у правовій науці, як ми зазначали вище, також немає єдиної думки. У цивільному і кримінальному процесах експертиза як спосіб одержання доказів має багато спільних рис. Тому для правильного визначення поняття “судова експертиза” доцільно звернутись до досліджень цього інституту як в теорії цивільного, так і кримінального процесу, а також до з’ясування поняття експертизи взагалі.
Взагалі, під експертизою розуміється розгляд, дослідження експертом, групою експертів якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань (наприклад, медична, бухгалтерська, судова експертиза) [17, с.191].
А.В. Дулов визначає експертизу як процесуальну діяльність фахівців різних галузей знань по дослідженню конкретних обставин, матеріалів, об’єктів