Слід зазначити, що одорологічна експертиза має в своїй основі обширну наукову, правову та практичну базу. Це свідчить про те, що вона має право не тільки на існування, але і досить широке застосування на практиці та посіла гідне місце в класифікації судових експертиз.

Розслідування та розкриття комп’ютерних злочинів представляє певні труднощі і практично є неможливим без проведення судової комп’ютерно-технічної експертизи. Так, оперативними заходами було встановлено, що в одному із приватних комп’ютерних клубів м. Феодосії здійснювалось незаконне копіювання програмних продуктів бухгалтерського обліку фірми “1С” з порушенням авторських прав останньої. Висновком судової комп’ютерно-технічної експертизи було доказано контрафактність дисків, записаних з використанням вилученої техніки, встановлено авторство програмних продуктів, розмір матеріальної шкоди, спричиненої фірмі “1С” (понад 35 тис. доларів), а також факти застосування вилученої техніки при копіюванні даних програмних продуктів. Також працівниками експертної служби опановано більше 10 нових напрямків експертних досліджень, серед яких – генотипоскопія методом ДНК-аналізу, комп'ютерно-технічна, мистецтвознавча, бухгалтерська, товарознавча, пожежно-технічна експертиза, експертиза у сфері інтелектуальної власності [54].

На сьогодні коло можливостей судової комп’ютерно-технічної експертизи постійно розширюється, удосконалюються нові методи дослідження, формуються методики проведення експертиз. При цьому стан розвитку та вдосконалення для даного виду експертиз є внутрішньо обумовленим та диктується прогресом в сфері нових інформаційних технологій. До цього слід додати: внаслідок характеристики окремих новітніх видів експертиз спостерігаємо, що на відміну від кримінологічної, одорологічної, генетичної, молекулярно-біологічної експертиз, комп’ютерно-технічна експертиза знайшла своє відображення в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз [75].

У кримінальному процесі України в разі необхідності призначаються експертизи первинна і повторна, основна і додаткова, що проводяться експертом одноособово або групою експертів комісійно чи комплексно.

Первинною є експертиза, предметом якої виступає об’єкт, що досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається в тих випадках, коли висновок експерта за результатами первинної експертизи не володіє достатньою ясністю або судовий експерт не повністю вирішив поставлені перед ним питання. За названих обставин додаткова експертиза може і не призначатися, якщо слідчий при допиті експерта (ст.201 КПК) та аналізі інших доказів у справі повною мірою з’ясує питання, які мають значення у справі. Виходячи із обставин справи, перед експертом, який проводить додаткову експертизу, можуть ставитися і додаткові питання. Додаткові питання можуть бути поставлені у тих випадках, коли з’явилася нова версія у справі, нові об’єкти або опис дослідження останніх та обґрунтування пізнаного не дозволяють правильно оцінити висновок експерта. У випадку, коли під час розслідування або розгляду кримінальної справи виникне необхідність у дослідженні нових об’єктів або інших обставин справи, призначається нова експертиза, яка не є додатковою. Відповідно до ч.6 ст.75 КПК України, повторна експертиза призначається, якщо: а) висновок експерта буде визнано необґрунтованим; б) висновок суперечить іншим матеріалам справи; в) інші обставини, що виключають сумнів стосовно правильності висновку (порушення, які призвели до обмеження прав обвинувачуваного чи інших осіб) [76]. Якщо додаткова експертиза може бути проведена тим самим або іншим експертом, то проведення повторної експертизи повинно доручатися тільки іншому експертові.

Комісійною експертизою називають таке дослідження об’єктів, яке проводить група (комісія) експертів, що володіють однаковими спеціальними знаннями, навичками та досвідом. Залучення декількох експертів до проведення експертизи полягає, як правило, у великій кількості об’єктів дослідження або його складності. Комплексною експертизою прийнято називати експертизу, яку проводить комісія експертів, що володіють різними спеціальностями, оскільки встановлення тієї чи іншої обставини та вирішення певних питань вимагає застосування комплексу знань, навичок та досвіду з декількох галузей науки. Однак слід відзначити, що комплексна експертиза – це не кількість різноманітних по компетенції досліджень, а їх взаємозв’язок. Згідно діючого законодавства, відповідь на поставлені слідчим або судом питання можлива тільки як результат всього дослідження. За результатами комісійної чи комплексної експертизи експертами складається загальний акт з викладенням своїх висновків. Коли експерти не дійшли згоди щодо спільних висновків, то кожен із них має право скласти свій висновок.

Таким чином, кримінально-процесуальне значення, на нашу думку, мають наступні класифікації: 1) за послідовністю проведення експертизи – первинні та повторні; 2) за обсягом дослідження – основні та додаткові; 3) за кількістю експертів – одноосібні та комісійні; 4) за характером знань, які використовуються, – однорідні та комплексні.

Є.Р. Росинська пропонує класифікувати експертизи за місцем проведення на два види: ті, що проводяться в експертних установах, і ті, що проводяться поза межами експертної установи [40, с.11]. Т.В. Сахнова пропонує дещо схожу класифікацію судових експертиз за формально-процесуальною підставою, тобто залежно від місця проведення експертизи: в суді чи поза судом [28, с.201].

На основі вище наведеного аналізу юридичної літератури, можна виділити основні напрямки розвитку судових експертиз: 1) вдосконалення процесуального законодавства, що регламентує порядок розгляду та проведення судових експертиз; 2) розвиток загальної теорії судових експертиз в плані вдосконалення методології експертних досліджень тощо; 3) виникнення нових видів, родів та класів судових експертиз, що обумовлені впровадженням в сферу судочинства досягнень науки і техніки; 4) удосконалення організації проведення судових експертиз, матеріальної бази експертних установ; 5) вдосконалення підготовки та перепідготовки експертних кадрів; 6) розгляд спірних питань експертної практики; 7) експертне забезпечення правосуддя;