(ухвала) про призначення експертизи, не знайшла належної законодавчої регламентації, нерідко є причиною помилок та недоліків у практиці призначення експертизи [87, с.92].
Закон не визначає спеціальної форми та структури постанови про призначення експертизи. На практиці застосовується загальна форма постанови, що складається із трьох частин – вступної, описової та резолютивної [8, с.10-11; 9, с.191-192]. Враховуючи загальні правила оформлення постанов (ухвал) про призначення експертизи, положення слідчої та судової практики та підзаконних нормативно-правових актів, структура даного процесуального документа, на нашу думку, повинен складатися із вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині вказується, вид експертизи (криміналістична, біологічна, медична, повторна, додаткова), коли (число, місяць, рік), де (місто чи інший населений пункт) і хто (посада, класний чин, звання, прізвище) склав постанову, у якій справі, та стаття кримінального закону. Суть описової частини постанови полягає в тому, що в ній викладаються встановлені обставини справи, фактичні дані про об’єкти та обставини, котрі викликали необхідність їх експертного дослідження. Така інформація повинна бути досить стислою, оскільки вона має на меті зорієнтувати експерта в обставинах, що потребують застосування його спеціальних знань. Завершується описова частина викладенням прийнятого органом дізнання, слідчим, прокурором або судом рішення про експертне дослідження відповідних об’єктів та робиться посилання на ті норми процесуального закону, у відповідності до яких призначається експертиза.
Резолютивна частина постанови складається, як правило, із наступних пунктів: а) у першому пункті вказується, яка саме експертиза призначається (у відповідності до форми, вказаної ним у вступній частині) та якому експерту (експертам) доручається її проведення, назва експертної установи; б) у другому пункті формулюються питання експерту, які мають бути максимально повними (не повинні виходити за межі компетенції експерта), максимально точними, конкретними, а за можливістю – стислими для адекватного розуміння їх експертом та іншими учасниками процесу. При цьому спочатку ставляться питання загального характеру та питання, від яких залежить вирішення наступних питань. За можливістю, питання групуються за епізодами справи або об’єктами дослідження чи висунутими слідчими версіями у справі; в) у третьому пункті зазначається перелік об’єктів, що передаються експерту з метою дослідження. Формулюючи питання необхідно користуватися довідковою літературою, звертатися за допомогою до відповідного спеціаліста.
До структури даного процесуального документа має бути включене питання стосовно попередження експерта про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків та розголошення даних досудового слідства і дізнання.
Певні особливості мають постанови (ухвали) щодо призначення комплексної судової експертизи.
В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах” №8 від 30.05.1997р. зазначено, що в ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначити, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження [86, с.25]. У п.11 цієї ж Постанови зазначено, що в ухвалі про призначення експертизи зазначаються обставини, котрі викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта [86, с.25]. В свою чергу, в п.3.7. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз у постанові (ухвалі) про призначення комплексної експертизи зазначається її назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а в разі участі в її проведенні особи, яка не є співробітником експертної установи, – також її прізвище, ім’я, по батькові. У випадках, коли проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох установ, у постанові (ухвалі) про її призначення зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення, зокрема, координацію роботи експертів і зв’язок з особою або органом, які призначили експертизу. Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною призначається експертна установа. Якщо у постанові (ухвалі) провідну установу не визначено, вона визначається за згодою між керівниками установ, а якщо між ними виникла суперечка – то особою чи органом, які призначили комплексну експертизу. Постанова (ухвала) про призначення комплексної експертизи направляється в кожну з установ – співвиконавців, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об’єкти дослідження і матеріали справи направляються провідній установі [30].
Ми поділяємо думку М.Я. Сегая, Г.М. Надгорного та Б.М. Ісаковича, згідно з якою, гносеологічна природа і процесуальна функція судової експертизи не залежить від виду судочинства. Тому підхід до визначення обсягу і характеру її регламентації в галузевих кодексах в основі своїй має бути аналогічним, а розходження в цій регламентації повинні ґрунтуватися на специфіці того чи іншого виду судочинства [88, с.125].
В такому випадку можна погодитись з пропозицією С.С. Бичкової, яка вважає, що питання стосовно змісту постанови (ухвали) про призначення експертизи та її особливості з приводу призначення додаткової, повторної, комплексної та комісійної експертизи повинні бути відображені не в підзаконних актах чи роз’ясненнях Верховного Суду України, а в процесуальному кодексі [31, с.9-10]. Дещо схожа позиція закріплена і в ст.195 КПК Російської Федерації, в якій зазначається, що слідчий в постанові про призначення експертизи вказує: підстави проведення, прізвище, ім’я, по-батькові експерта або назва експертної установи, в якій повинна бути проведена експертиза, питання, поставлені перед експертом, а також матеріали справи [80, с.324]. В той же час, згідно ст.275 проекту КПК України, в постанові (ухвалі) про призначення експертизи зазначаються: підстави для проведення судової експертизи, прізвище судового експерта або назва судово-експертної установи, експертам якої доручається провести судову експертизу, питання, що ставляться на вирішення судового експерта (експертів),