зазначає Т.В. Сахнова, коли висновок експерта суд визнає недостовірним, не побудованим на науковому дослідженні, або не буде дотримана процесуальна форма, незважаючи на обґрунтований і об’єктивний висновок, це не дасть можливості визнати його доказом при провадженні у справі [28, с.217]. В.Т. Нор та М.В. Костицький зазначають, що іноді документ експертного дослідження називають актом. Частіше це буває при комплексних судово-психіатричних експертизах, результати яких фіксуються на стандартних бланках [89, с.52]. Ми погоджуємось з думкою В.Т. Нора та М.В. Костицького з приводу того, що форма, структура та назва документу повинна відповідати вимогам КПК України, а кінцеві результати повинні носити назву “висновки”.
Доказовий зміст висновку експерта включає: 1) відомості про досліджувані експертом матеріальні явища, їх суттєві ознаки, властивості та зв’язки; 2) висновки експерта, які містять відповіді на питання. Саме ця інформація, підпадаючи під поняття “відомості про факти”, утворює судові докази, що містяться у висновку експерта. Аналогічної думки притримуються і автори проекту КПК України, де в ст.160 зазначається, що висновок судової експертизи – наданий у письмовій формі зміст проведеного судовим експертом (судовими експертами) дослідження та висновки на питання, які поставлені перед судовим експертом (судовими експертами) особою, яка здійснює дізнання, слідчим, суддею, судом або учасниками судового розгляду [82].
М.В. Костицький зазначає, що висновок комплексної експертизи повинен бути написаний зрозумілою мовою, спеціальні терміни повинні бути роз’яснені. Важливими моментами висновку є його простота і переконливість, аргументованість і ясність [89, с.119].
Відповідно до ст. 200 КПК України, експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Висновок підписується експертом. У висновку повинно бути вказано, чи всі матеріали були представлені, по можливості необхідно дати такий перелік. Як зазначає М.В. Костицький, це має важливе значення, коли експертиза проводиться на початку чи з середини досудового слідства або судового розгляду справи, перелік матеріалів може бути неповним [89, с.121].
У ст. 276 проекту КПК України закріплюються наступні вимоги щодо змісту висновку експерта: коли, де, ким, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом запитання. Якщо при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання, він має право вказати на них у своєму висновку. Висновок підписується експертом. У висновку судової експертизи обов’язково повинно бути зазначено і засвідчено підписом експерта, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків [82].
Однак, на наш погляд, найбільш вдало структура висновку експерта закріплена в ст.88 КПК Литви, в якій зазначається, що він містить вступну частину, мотивувальну частину та висновок. Вступна частина акту проведення експертизи містить дані про: місце та дату складання акту; постанову про призначення експертизи; питання та матеріали призначеної експертизи; відомості про експертів – прізвище, ім’я, освіту, спеціальність, кваліфікацію, трудовий стаж експерта; дату початку та завершення розслідування; осіб, що брали участь у проведенні експертизи. Мотивувальна частина акту проведення експертизи містить інформацію про: стан об’єкту розслідування; результати його огляду; застосовані методи та заходи розслідування; одержані результати та їхню оцінку. У висновку зазначаються відповіді на поставлені питання. Висновки експерта не можуть виходити за межі його спеціальних знань [90].
Звичайно, такий досвід зарубіжних країн та доповнення будуть мати важливе значення при прийняті нового Кримінально-процесуального кодексу України, оскільки можна врахувати позитивні та негативні сторони структури висновку експерта. Так, відомості щодо експертної установи, особи експерта (стаж роботи) та про осіб, які були присутні при проведенні експертизи, будуть мати значення при оцінці висновку експерта судом, оскільки такі відомості надають можливість зробити певні висновки щодо компетенції експерта.
Питання щодо змісту та структури висновку експерта були неодноразово предметом досліджень юридичної літератури. На наш погляд, при розгляді даної проблеми слід розрізняти логічну структуру висновку експерта та структуру висновку експерта як процесуального документу.
У логічній структурі висновку експерта виділяють три компоненти: 1) загальне правило – наукове положення, з якого виходив експерт (велика посилка); 2) конкретні дані про досліджуваний об’єкт – ознаки, вихідні дані (менша посилка, або аргумент); 3) висновок, тобто нове знання, що одержане шляхом умововиводу [7, с.22]. Можна тільки відзначити, що логічна структура висновку експерта не збігається з його структурою як процесуального документа. Велика і менша посилки викладаються в дослідницькій частині висновку. Це необхідно застосовувати і до висновків комплексної експертизи.
На основі аналізу ст. 200 КПК України, ми одержуємо звичайний перелік елементів, але тільки не структури експертного дослідження. Даний перелік є необхідним тому, що пізнання структури висновку експерта буде неможливим, якщо в кримінально-процесуальному законі він буде відсутній.
Т.В. Сахнова зазначає, що структура висновку експерта є похідною від структури спеціального дослідження та відображає його особливості. Слідчим та судовим органам необхідно оцінити висновок експерта як доказ, враховуючи обставини та можливі недоліки спеціальної природи, в яких слідчі та судді не є спеціалістами [28, с.229].
На сьогодні в теорії та практиці судової експертизи до принципів формування тексту висновків експерта в основному