Таким чином, оскільки правильне оформлення висновку експерта як з логічної, так і процесуальної сторони має досить суттєве значення для оцінки його органом дізнання, прокурором, слідчим або судом, ми вважаємо, що структура висновку експерта повинна бути закріплена в КПК України.

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОМІСІЙНОЇ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Правове регулювання призначення та проведення комісійної судової експертизи в кримінально-процесуальному законодавстві України врегульовано частково. Мається на увазі, що її призначення та проведення регулюється нормами КПК України в загальному вигляді та на загальних підставах. Чіткого визначення як поняття комісійної експертизи, так і підстав її призначення та проведення в законодавстві України не передбачено. Призначення та проведення комісійної судової експертизи закріплене в Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року та в Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 2001 року.

В юридичній літературі зазначається, що комісійною називається експертиза, проведення якої одночасно доручене декільком (двом і більше) експертам однієї спеціальності (спеціалізації) [24, с.17; 93, с.147]. Аналогічно стверджує М.Г.Щербаковський, який зазначає, що комісійна експертиза проводиться декількома експертами однієї спеціальності [48, с.42].

Комісійний характер судової експертизи визначається органом або особою, яка її призначила, або ж керівником експертної установи. Комісійна судова експертиза вважається призначеною з моменту винесення постанови або ухвали органу дізнання, прокурора, слідчого або суду. Організація та проведення комісійної судової експертизи у кримінальному процесі України здійснюється керівниками державної судово-експертної установи або керівниками декількох судово-експертних установ. Комісія експертів погоджує мету, послідовність та об’єм досліджень, які необхідно проводити в залежності від поставлених перед комісією питань.

Окрім того, що призначення та проведення комісійної судової експертизи не врегульоване діючим КПК України, дана проблема залишилася також поза увагою й авторів Проекту КПК України. В той же час доцільно було б звернути увагу на законодавчий досвід деяких зарубіжних країн з приводу даного питання.

Так, в ст.200 КПК Російської Федерації зазначається, що Комісійна судова експертиза проводиться не менше чим двома експертами однієї спеціальності. Комісійний характер експертизи визначається слідчим або керівником експертної установи, якій доручено проведення судової експертизи. Якщо за наслідками проведених досліджень думки експертів з поставлених питань співпадають, то ними складається єдиний висновок. У разі виникнення розбіжностей кожний із експертів, що брали участь у проведенні судової експертизи, дає окремий висновок з питань, що спричинили їх розбіжність [80].

В той же час, в ст.232 КПК Білорусії закріплено, що комісійна експертиза проводиться декількома експертами однієї спеціальності (профілю) у разі потреби проведення складних експертних досліджень. При проведенні комісійної експертизи експерти разом аналізують отримані результати і, прийшовши до єдиної думки (висновку), складають і підписують єдиний висновок або акт про неможливість дати висновок. У разі розбіжності між експертами кожний з них або частину експертів дають окремий висновок або експерт, думка якого розходиться з висновками більшості, формулює його в у висновку окремо [81].

Аналізуючи ст.249 КПК Казахстану, слід зазначити, що комісійна експертиза призначається у випадках необхідності проведення складних експертних досліджень та проводиться декількома експертами однієї спеціальності. Для проведення судово-психіатричної експертизи з питання про осудність призначається не менш трьох експертів. Члени експертної комісії спільно аналізують отримані результати і, прийшовши до загальної думки, підписують висновок або повідомлення про неможливість дати висновок. У разі розбіжності між експертами, кожен з них або частина експертів дає окремий висновок або експерт, думка якого розходиться з висновками інших членів комісії, формулює його у окремому висновку. Ухвала слідчого про проведення комісійної експертизи є обов'язковою для керівника органу судової експертизи. Керівник органу судової експертизи має право самостійно ухвалити рішення про проведення за представленими матеріалами комісійної експертизи [82].

В ст.177 КПК Узбекистану зазначається, що експертизи можуть проводитися комісіями експертів однієї спеціальності. Експерти радяться між собою і, прийшовши до загальної думки, підписують висновок. У разі розбіжностей між експертами кожний з них окремо дає висновок по всіх або деяких питаннях, що викликали розбіжності. Вимога дізнавача, слідчого або суду про проведення комісійної експертизи обов'язково для керівника експертної установи. Якщо експертиза доручена експертній установі, то її керівник має право сам організувати проведення комісійної експертизи. Не допускається проведення експертних досліджень, повністю або частково, особами, не включеними до складу комісії експертів [94].

Таким чином, призначення та проведення комісійної судової експертизи найбільш вдало, на наш погляд, врегульоване законодавцями Казахстану та Узбекистану. Враховуючи вітчизняну практику та досвід зарубіжних країн з приводу даного питання є всі підстави для належного законодавчого закріплення комісійної судової експертизи в КПК України.

Комісійна експертиза є завжди однорідною, тобто при її проведенні використовуються дані однієї галузі спеціальних знань, наприклад, судової балістики, авто техніки і інше.

Проведення комісійних експертиз обумовлене певними причинами. Однією із основних причин виступає складність процедури дослідження та оцінки отриманих результатів. Так, у відповідності до пункту 2.4. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом № 6 Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року тільки комісією проводяться експертизи у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення, повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивільних справ, а також експертизи із визначення втрати загальної та професійної працездатності [95, с.192].

Наступною