Із проведеного Міністерством юстиції України аналізу якості експертиз видно, що кожна друга комісійна експертиза не підтверджує (повністю або частково) висновку первинної експертизи [78, с.11]. В такому випадку суди мають критичніше ставитись до висновків експертиз та ретельніше здійснювати їх оцінку.

При провадженні кримінальних справ іноді суди при обґрунтуванні вироку посилаються на висновок експертизи, не дослідивши його у передбаченому законом порядку. Так, судовою колегією Рівненського обласного суду скасовано вирок Острозького районного суду у справі П., засудженого за порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого стався наїзд керованого П. автомобіля на велосипедиста С., що призвело до його загибелі. З ухвали судової колегії видно, що, обґрунтовуючи обвинувальний вирок, суд посилався на протоколи огляду місця події і транспортних засобів та на висновок автотехнічної експертизи, які в судовому засіданні не оголошувались, а отже, не перевірялись та не оцінювались [78, с.11].

Існують випадки, коли органи слідства та суду не дають належної оцінки висновкам експертиз, не усувають суперечностей, внаслідок чого призначаються повторні експертизи, порушуються терміни розгляду справ, що не сприяє оперативності правосуддя [97, с30]. Так, на розгляд Хмельницького обласного суду надійшли дві справи про застосування примусових заходів медичного характеру: щодо М., діями якого заподіяно смерть з особливою жорстокістю Ф., та К., котрий, перебуваючи на посаді головного лікаря державної санітарно-епідеміологічної станції Деражнянського району, вимагав та одержав хабарі на загальну суму 435 грн. [97, с.30].

За висновками судово-психіатричних експертиз, які були проведені Хмельницькою обласною психіатричною лікарнею, зазначені особи були визнані неосудними. Під час розгляду справ у суддів виникли сумніви відносно правильності таких висновків, у зв’язку з чим були призначені повторні судово-психіатричні експертизи, проведення яких доручили фахівцям Київського науково-дослідного інституту судової та соціальної психіатрії. Згідно з висновками даних експертиз, цих осіб визнано осудними та засуджено: М. – за п. ”е” ст.93 КК України; К. – за ч.2 ст.168 КК України [97, с.30].

Дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства України відносно оцінки висновку експерта в слідчій і судовій практиці реалізуються недостатньо. Це зумовлено наступними причинами: по-перше, надмірною довірою органів дізнання, слідчого, прокурора та суду до висновку експерта; по-друге, неможливістю оцінки наукової обґрунтованості висновку експерта особою, яка не володіє спеціальними знаннями в повному та необхідному обсязі по відношенню до документа, що виходить від особи, яка володіє такими знаннями. Внаслідок чого, органи правосуддя нерідко обмежуються лише ознайомленнями із висновком експерта, не проводячи його повну та об’єктивну оцінку відповідно до вимог, які передбачає кримінально-процесуальний закон.

На основі аналізу матеріалів слідчої та судової практики, Верховний Суд України у Постанові №8 від 30.05.1997р. “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” звертає увагу на те, що при перевірці та оцінці експертного висновку суд повинен з’ясувати:

1) чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

2) чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

3) компетентність експерта, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

4) достатність наданих експертові об’єктів дослідження;

5) повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

6) узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

7) обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи [86, с.27-28].

Наведені рекомендації науковців стосовно оцінки висновку експерта в слідчій та судовій практиці реалізуються недостатньо. Це зумовлено суб’єктивними та об’єктивними причинами. До перших належить надмірна довіра слідчого або судді до документу, що виходить від обізнаної особи, до других – неможливість оцінки наукової обґрунтованості висновку експерта особою, яка не володіє спеціальними знаннями в необхідному обсязі.

Таким чином, тільки внаслідок всебічної, взаємопов’язаної оцінки висновку комісійної експертизи орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зможуть переконатися в його належності, допустимості, достовірності та достатності, а також визначити його значення для кримінальної справи та співставити з іншими доказами, що закріплені в справі.

ВИСНОВКИ

В ході наукового дослідження проблем правового регулювання призначення та проведення комплексної і комісійної експертизи у кримінальному процесі України зроблено та узагальнено наступні висновки:

Основними ознаками експертизи є: використання і застосування спеціальних знань; проведення досліджень з метою виявлення обставин, що мають значення для справи; процесуальна форма експертизи; спеціальний суб’єкт експертизи; проведення експертизи на підставі постанови (ухвали) особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду;

Судову експертизу можна визначити як дослідження матеріальних та нематеріальних об’єктів з метою виявлення обставин, що мають значення для справи шляхом використання та застосування спеціальних знань судовим експертом (особою, яка володіє такими знаннями), які проводяться на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора або (ухвали) суду та формуються у спеціальному процесуальному документі – висновку експерта. Дане визначення можна й застосувати до комплексних та комісійних експертиз;

Предметом експертизи є характер обставин (фактичних даних, фактів), що мають значення для справи, потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла і підлягають встановленню експертом у процесі дослідження матеріалів цивільної справи;

Об’єктом судової експертизи можуть бути предмети матеріального та нематеріального характеру. Мається на увазі, що до об’єкту експертизи відносяться події, факти, явища, процеси та інші об’єкти нематеріального походження, необхідність яких в процесі розслідування або судового розгляду кримінальної справи потребує застосування спеціальних знань та проведення експертного дослідження. Вивчення таких фактів, подій, явищ, процесів та інших нематеріальних об’єктів здійснюється шляхом дослідження матеріальних