Одні вчені вважають, що предметом судової експертизи є питання, поставлені судом перед експертом, на які може дати відповідь наука, мистецтво, техніка або ремесло; інші доводять, що ним є факти, фактичні дані, які встановлює експерт в процесі дослідження.

Розглянемо визначення, запропоновані представниками першої позиції. М.К. Александров і М.В. Терзієв зауважують, що предметом експертизи є будь-яке питання, на яке може відповісти дана наука, мистецтво або ремесло, якщо слідчий або суд визнав, що ці питання мають безпосередній причинний зв’язок з основними обставинами, що підлягають встановленню; крім того, факти, для встановлення яких ставляться питання, повинні бути визнані такими, що підлягають доказуванню і потребують такого доказу як експертиза [37, с.8].

Р.Д. Рахунов зазначає: предметом експертизи можуть бути питання з будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла [27, с.17]. Г.М. Надгорний визначає предмет експертизи як розв’язувані нею задачі (питання) [38, с.42].

На нашу думку, не можна погодитись з тим, що предметом судової експертизи є питання, оскільки: а) вони можуть бути сформульовані неточно або неправильно, проте експертиза не буде безпредметною; б) часто експерту ставляться взаємозалежні питання, при відповіді на одне з яких виключається друге. Наприклад, чи піддавався зміні початковий зміст документа, якщо так, то яким способом (підчистка, витравлення тощо) її було здійснено? При негативній відповіді на перше питання виявиться, що експертиза з іншого питання буде безпредметною, а це неможливо.

Не виправляє положення й зауваження І.Л. Петрухіна про те, що в результаті проведення експертного дослідження предмет експертизи із сукупності питань перетворюється в сукупність фактичних даних, встановлених експертизою [9, с.98]. Така сукупність даних буде вже предметом судового, а не експертного дослідження.

У процесі проведення експертизи експерт повинен, застосовуючи свої спеціальні знання, встановити фактичні обставини, які мають значення для справи. Питання ставляться для встановлення цих обставин (вони є основою для наступної відповіді). Таким чином, можна сказати, що “питаннями” буде іменуватися завдання експерту встановити якийсь факт, пояснити його зі спеціальної точки зору.

Перейдемо до розгляду іншої точки зору, а саме: предмет експертизи – фактичні дані (факти, обставини), що встановлюються експертами на основі спеціальних знань. О.Р. Шляхов розуміє під предметом експертизи фактичні дані (факти, обставини), встановлювані експертами на основі спеціальних наукових пізнань і досліджень матеріалів кримінальної або цивільної справи [39, с.7].

О.Р. Россинська дотримується позиції О.Р. Шляхова та зазначає, що предмет судової експертизи складають фактичні дані (обставини справи), досліджувані та встановлювані при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної або цивільної справи на основі спеціальних пізнань в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла [40, с.6]. Деякі автори вважають, що предметом кожного виду судової експертизи є факти, які можна встановити за допомогою спеціальних знань у конкретній галузі науки, техніки [11, с.10].

Не погоджуючись з названими авторами, Д.Я. Мирський вважає, що експерт не встановлює певні фактичні дані, а тільки добуває інформацію, необхідну для встановлення цих даних слідчим і судом на основі оцінки висновку експерта й інших доказів у справі. Встановлення фактів, відзначає він, складає прерогативу слідчого і суду. Встановленими в справі можуть вважатися тільки ті факти, які вважають встановленими слідчий і суд [34, с.56]. Поняття предмета експертизи вчений визначає таким чином: ним є інформація, одержувана в результаті дослідження особою, яка володіє спеціальними знаннями, про поданий слідчим або судом об’єкт, що служить для встановлення фактів, котрі мають доказове значення [34, с.58].

Із запереченнями проти терміна “фактичні дані” у визначенні предмета експертизи виступає і М.О. Селіванов, який зауважує, що предметом може бути тільки “факт, що реально відбувся (міг відбутися) у минулому, існує (міг існувати в сьогоденні), а також закономірності, зв’язки і відносини, що обумовлюють даний факт”. Фактичні ж дані (відомості про факти) утворюють, на його думку, не предмет, а результат експертизи [41, с.63].

На наш погляд, підстав для протиставлення термінів “факти” і “фактичні дані” немає. Під час експертизи встановлюються певні обставини, факти дійсності (але не закономірності, про що було сказано вище). Однак для наступних суб’єктів – суду та осіб, які беруть участь у справі, – вони виступають вже як відомості про факти (фактичні дані), оскільки експерт, як відомо, не є кінцевим суб’єктом доказування. Визнавати які-небудь факти встановленими може тільки суд. Тому в даному випадку ці поняття не є антонімами, вони відображають різні аспекти того ж самого: у рамках експертизи для експерта це будуть факти, обставини, у рамках процесу доказування в цілому, для інших суб’єктів – відомості, фактичні дані.

У літературі розрізняють поняття родового (видового) предмета і предмета конкретної експертизи [42, с.258-259]. Це розмежування має важливе значення. Родовий (видовий) предмет визначає компетенцію експерта даної спеціальності, можливості даного виду експертизи. Предмет конкретної експертизи визначає коло питань, розв’язуваних нею. Він не може виходити за рамки родового об’єкта. Конкретний предмет має значення для вибору експерта, визначення його повноважень у даній експертизі.

З огляду на викладене, можна дати таке визначення: предмет експертизи – це характер обставин (фактичних даних, фактів), що мають значення для справи, потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла і підлягають встановленню експертом у процесі дослідження матеріалів цивільної справи.

Необхідно відзначити, що предмет експертизи, при всій його важливості, не може служити єдиним і достатнім критерієм розмежування окремих видів експертиз, визначення компетенції експерта. Таким критерієм може виступати лише сукупність трьох ознак – предмета, об’єкта і методів (методик) експертного дослідження. На це цілком справедливо вказує О.Р. Шляхов [39, с.7]. Наприклад, предмет