Дипломна робота

на тему:

Види виправданого ризику та їх кримінально правова

характеристика

З м і с т р о б о т и

В с т у п ...........................................................................................................................3

Розділ 1. Поняття виправданого ризику в кримінальному праві .....................8

1.1. Ризик як поняття та основні його ознаки ..............................................8

1.2. Виправданий ризик та його кримінально-правове розуміння...............12

1.3. Умови правомірності виправданого ризику та його межі ....................15

Розділ 2. Класифікація видів ризику та особливості прояву в них

його умов правомірності .......................................................................20

2.1. Проблема та критерії класифікації видів ризику....................................21

2.2. Професійно-галузеві види ризику в сфері матеріального

виробництва ..............................................................................................29

2.2.1. Виробничий ризик .....................................................................................31

2.2.2. Техніко-експлуатаційний ризик ..............................................................34

2.2.3. Фінансовий ризик .....................................................................................37

2.3. Професійно-галузеві види ризику в невиробничій сфері ....................40

2.3.1. Медичний ризик .......................................................................................40

2.3.2. Спортивний ризик ...................................................................................45

2.3.3. Правоохоронний ризик ............................................................................47

2.4.Професійно-галузеві види ризику у проміжній сфері виробництва...50

2.4.1. Управлінський ризик ...............................................................................50

2.4.2. Підприємницький ризик ..........................................................................53

2.4.3.Науково-експериментальний ризик .......................................................56

2.4.4. Екологічний ризик ...................................................................................58

2.5. Види ризику за другорядними критеріями ...........................................63

В и с н о в к и ................................................................................................................67

Список використаної літератури..............................................................................78

В С Т У П

Актуальність теми. В умовах незалежності України докорінна перебудова її економіки, перехід на ринкові умови господарювання та поява нових форм власності, радикальна зміна усіх сфер її життя зумовили значне зростання числа ситуацій, у яких трудові колективи, їх керівники, представники різних професійних сфер змушені йти на виправданий суспільно корисний ризик, без якого не можна сьогодні досягти якісно нових результатів. Тому ризик об’єктивно присутній сьогодні майже в усіх сферах громадського та економічного життя нашого суспільства незалежно від того, усвідомлюють його наявність чи ні, враховують його при виборі рішень чи ігнорують.

Досвід розвитку багатьох країн показує, що ігнорування або недооцінка виправданого ризику при розробці тактики і стратегії економічної політики, при прийнятті конкретних рішень у різних професійних сферах неминуче стримує розвиток суспільства, науково-технічного прогресу, прирікає економічну систему на застій. Тому сьогодні стає ясно, що без створення умов, у тім числі правових, які dб дозволяли враховувати категорію виправданого ризику при прийнятті виробничо-господарських, технічних та професійних рішень, не можна ефективно працювати у будь-якій сфері суспільного чи економічного життя.

Проте використання ризику у виробничо-господарській, науково-технічній та різного роду професійній діяльності містить певний ступінь небезпеки, а разом з цим і ризику настання шкоди правохоронюваним інтересам. Незважаючи на це, ще донедавна правозастосовчі органи, часто зіштовхуючись у своїй практиці з такого роду ситуаціями, не мали при цьому відповідної правової норми, що допомагала б їм прийняти чітке юридичне рішення. В такому випадку, наприклад, часто суди, усвідомлюючи правильність та доцільність прийнятих ризикованих рішень з боку тієї чи іншої особи у сфері її професійної чи господарської діяльності, або припиняли справи за відсутністю складу злочину, або ж визнавали наявність дисциплінарного проступку, натякаючи при цьому на небажаність такої сміливої та ініціативної поведінки в майбутньому. Це, з одного боку, приводило фактично через відсутність правової норми до правової незахищеності громадян, а з іншого – сковувало розвиток ініціативи, підприємливості та самостійності при прийнятті ними нових, нестандартних але ризикованих рішень у будь-якій сфері їхньої професійної діяльності.

Але ж „кримінальний закон у нормальному цивілізованому суспільстві у цьому відношенні повинен бути таким, щоб він, з одного боку, не перетворювався в гальмо прогресу, а з іншого боку, при наявності провини тієї чи іншої особи, у рамках загальних основ кримінальної відповідальності, не виключав би його особистої відповідальності”. Інакше кажучи, „завдання права, у тому числі і кримінального, полягає в тому, щоб підтримати сторону прогресу, не підриваючи при цьому режиму законності і правопорядку” [60, с.14].

Саме цей фактор і змусив законодавців, враховуючи суспільно-корисний характер виправданої ризикованої діяльності, передбачити у новому кримінальному кодексі України 2001 року статтею 42 правову норму про виправданий ризик як обставину, що виключає злочинність діяння, і визначити умови його юридичної правомірності. Таке закріплення інституту виправданого ризику в кримінальному законі України було продиктоване не тільки часом, але й тими соціально-економічними перетвореннями, що відбулися в нашому суспільстві.

Проте із введенням у КК України положення про виправданий ризик зроблено фактично тільки перші кроки щодо юридичного забезпечення права на виправданий ризик представникам цілого ряду професій, підприємцям, господарникам, а також щодо ліквідації їхньої правової незахищеності у випадку ризикових дій. Можна сказати, що чимало елементів цієї правової норми вимагають ще більш детального дослідження та й можливого уточнення і саме таку спробу переслідує дана робота.

На превеликий жаль перелік джерел у нашій вітчизняній українській юридичній літературі щодо виправданого ризику прикро бідний, а тому справа обмежується лише окремими дослідженнями. Так, загальній характеристиці цієї проблеми присвячені статті, монографічні та дисертаційні дослідження Ю.В. Бауліна [10; 11,], статті М. Анчукової [9], О. Гав'язя [13; 14], конкретним видам ризику, зокрема, медичному – праці В.А. Глушкова [27; 28; 29]; екологічному – В.І. Андрейцева [6; 7; 8], М. Фролова [54], правоохоронному – А.Ю. Герасименко [25], В.І. Янушко [36], Приходько Е.П., Побризгаєв П.П. [43].

Аналіз зазначеної літератури показав, що багато питань щодо інституту виправданого ризику в роботах зазначених авторів носять суперечливий характер, висвітлюються