Поза всяким сумнівом, у всіх вищезазначених сферах наявні відповідні види ризику, а саме: управлінський, підприємницький, науково-експериментальний та екологічний, розгляду яких присвячені наступні розділи роботи.

2.4.1. Управлінський ризик

Важливу роль як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері відіграє управлінський ризик, який на сьогоднішній день виділяється як самостійний предмет дослідження у сфері права. Багато вчених-юристів звертають увагу на зв'язок між управлінням, як самостійним видом людської діяльності, і ризиком, як засобом досягнення управлінської задачі в ситуації інформаційної невизначеності, коли у суб'єкта є можливість вибору того або іншого рішення [27, с.59].

Проте питання правового вирішення управлінського ризику наштовхується часто на проблему безумовного виконання чи можливого невиконання відповідних правил, приписів у сфері управління в тій чи іншій сфері матеріального чи нематеріального виробництва. Адже відомо, що у діяльності кожного підприємства чи фірми, їх колективів зустрічаються випадки, коли потрібно надзвичайно швидко прийняти рішення, які не вписуються в звичайні схеми, правила тощо. Так, наприклад, технічна чи технологічна реконструкція процесу виробництва, перехід до випуску нової продукції, різка зміна кон'юнктури, реорганізація, зрив договірних зобов'язань контрагентами — усе це далеко не повний перелік ситуацій, які здатні порушити нормальну діяльність підприємств чи фірм, спонукаючи їх до якихось неординарних рішень, причому ризикованих, які можуть призвести до невдачі або до прорахунку. В даному випадку згідно норм законодавства керівники підприємства чи фірми повинні би приймати в сфері управління тільки те рішення, яке не суперечить цьому законодавству. Але ж відомо, що є документи, які давно застарілі і не прийнятні в нових умовах, проте формально вони підлягають виконанню. Виникає тоді запитання: як у цьому випадку діяти керівникам, підприємцям при прийнятті рішень? Відповідь на це питання є неоднозначна, оскільки іноді навіть порушення правил, прямих заборон посадовою особою не можна вважати протиправними. Як про це говорять окремі автори, „ризиком не може вважатися порушення посадовими особами розпоряджень нормативних актів під приводом господарської або іншої доцільності” [38, с.65].

В цілому в залежності від масштабу (рівня) управління ризик у цій сфері можна поділити на ризик на рівні загальнодержавного та проміжного управління [27, с.59], або в іншій термінології - відповідно глобального (на рівні всього народного господарства) та локального (на рівні галузі, підприємства, його структурних підрозділів) [2, с.19].

Незважаючи на наявність у нашій державі сьогодні ринкової економіки, відсутність в ній плановості, на загальнодержавному рівні все-таки приймається цілий ряд рішень, які пов'язані з формуванням стратегії розвитку економіки, основної концепції економічних перетворень, з визначенням темпів росту і пріоритетів певних галузей виробництва, формуванням відповідної структури всього господарства, його секторів, галузей, інакше кажучи - зв'язані з розробкою і реалізацією економічних стратегічних задач. В такому випадку відповідні органи, а ними є вищі органи державної влади, які і є відповідальними за ці рішення, піддаються ризикові, адже „при перспективному плануванні і прогнозуванні існують складності точного визначення основних тенденцій розвитку пріоритетних галузей економіки на довгий термін” [2, с.16] (Альгін 1987: 16).

Інший різновид управлінського ризику - ризик на проміжних рівнях управління і господарювання, тобто локальний - поєднаний зі здійсненням часткових, більш конкретних задач і має свою специфіку на рівні галузевому, міжгалузевому, регіональному, на підприємстві або його структурних підрозділах (бригада, дільниця, цех, відділ і т. ін.) [5, с.21].

Якщо народногосподарський (глобальний) ризик відноситься переважно до стратегічного курсу розвитку економіки, то локальний ризик в основному виникає при рішенні тих або інших задач на проміжних рівнях управління і господарювання. Так, наприклад, ризик різної величини виникає в зв'язку з реалізацією товарів — чи будуть вони користуватися попитом; з виробництвам — чи буде підприємство володіти потрібними матеріальними ресурсами у визначений термін і т. ін. [5, с.28]. Локальний управлінський ризик може бути зв'язаний з різноманітними структурно-організаційними, кадрово-штатними проблемами на тому чи іншому підприємстві, з прийняттям рішення щодо переходу на якісь інші форми господарювання тощо.

В цілому ж ризик у сфері управління буде, на наш погляд, виправданим, якщо він:

- відповідає суспільно корисній меті на рівні держави, підприємства, фірми чи структурного підрозділу і, в основному, не суперечить чинному законодавству;

- відповідає сучасним науково-технічним знанням, умінням і досвіду;

- виключає можливість завідомого заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам найбільш різноманітного характеру: соціального, економічного, екологічного, а також життю і здоров'ю людей;

- порушує тільки у випадку крайньої необхідності чи доцільності давно застарілі і не прийнятні в нових умовах правила, інструкції, розпорядження, нормативні акти, але якщо при цьому його суб’єкт здійснює всі можливі та ефективні на його думку заходи для запобігання шкоди правоохоронним інтересам.

2.4.2. Підприємницький ризик

У зв'язку зі зміною форм власності та переходом на ринкові форми господарювання широкого розмаху набуло в Україні, як і в цілому ряді інших країн СНД, підприємництво, яке на сьогоднішній день проникло у різноманітні сектори економіки і народного господарства, охопивши при цьому широкі прошарки населення.

Об'єктом підприємництва є різноманітні види діяльності, причому як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. Це може бути безпосереднє виробництво промислового і сільськогосподарського характеру, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами, обслуговування, медицина, юриспруденція, наука, освіта тощо.

Здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї