визначається поєднанням імовірності неуспіху і ступеня несприятливих наслідків у цьому випадку; 2) дія, що в тій чи іншій мірі загрожує суб'єктові втратою (програшем, травмою, збитком); 3) ситуація вибору між двома можливими варіантами дій: менш привабливим, але більш надійним, і більш привабливим, але менш надійним [36, с.308-309]. З такого коментарю ризику, є очевидним, що психологи дещо ширше трактують це поняття, доповнюючи можливість небезпеки, ймовірність неуспіху, ще й можливим заподіянням шкоди, а також необхідністю вибору варіанту в ситуації ризику.
В останні роки питання ризику активно розробляється і в економічній науці, оскільки „ризик наявний у більшості господарських операцій, в економічній політиці” [22, с.214].
Незважаючи на відсутність взагалі навіть згадки про ризик в філософських словниках та енциклопедіях, дослідженню його основних ознак із соціально-філософської точки зору присвячені все-таки праці окремих авторів, насамперед А.П.Альгіна [2; 3; 5] та Н.Ш. Козаєва [27].
Деякі з цих ознак ризику, що згадуються у вищезазначених авторів, як, наприклад, його альтернативний, невизначений та ймовірнісний характер в цілому співпадають із ознаками, що фігурують у дослідженнях ризику психологічних та економічних наук .
Проте, на наш погляд, ці та інші ознаки ризику повинні бути більш детально проаналізовані і з соціально-філософської точки зору, оскільки вони характерні і для ризику як кримінально-правового поняття.
Основним елементом вирішення ризикової ситуації є фактор вибору суб’єктом певного рішення як на рівні плану дій, так і на стадії його реалізації, що дозволяє зняти ризикову ситуацію. „Ситуація невизначеності в процесі здійснення обґрунтовано ризикованої діяльності, - як зазначає Н.Ш Козаєв, - ставить суб'єкта перед вибором того або іншого перспективного рішення поставленої мети з декількох наявних альтернатив” [27, с.44]. Це означає, що однією із характерних ознак ризику є альтернативність вибору з двох або декількох можливих варіантів, рішень, напрямків, дій. „Відсутність можливості вибору знімає мову про ризик. ... Там, де немає вибору, не виникає ризикована ситуація і, отже, не буде ризику” [3, с.21].
Відсутність абсолютної впевненості в правильності обраного рішення та впевненості в кінцевому позитивному результаті свідчить про те, що ризикове діяння має завжди ймовірнісний характер. Ризик як поняття характеризується як об’єктивними, так і суб’єктивними ознаками.
Так, з одного боку, ризик є об’єктивною категорією, оскільки він існує незалежно від того, чи усвідомлюють його наявність чи ні, враховують чи ігнорують. Це означає, що ризик, як і цілий ряд інших явищ, „існує поза свідомістю і незалежно від свідомості суб’єкта” [53, с.440]. Об’єктивність (курсив наш – А.Б.) ризику зв’язана і з тим, що він породжується процесами ..., існування яких у кінцевому рахунку не залежить від свідомості людини” [3, с.26].
З іншого боку, ризик як суб’єктивна категорія завжди пов’язаний з волею і свідомістю його суб’єкта, а тому він характеризує психологічне ставлення останнього до вибору варіанту поведінки, до усвідомлення наслідків як своїх, так і чужих дій. Як стверджує А.П.Альгін, „ризик зв’язаний з вибором певних альтернатив, розрахунком імовірностей їхнього результату і в цьому його суб’єктивна (курсив наш – А.Б.) сторона” [3, с.26].
Ці дві ознаки – об’єктивна та суб’єктивна не виступають в категорії ризику окремо одна від одної, а навпаки – вони, представляючи її дві сторони, не тільки не виключають, але й передбачають одна одну. Як стверджує А.П. Альгін, „коли мова йде про ризик як специфічну форму діяльності ..., то більш плідною для аналізу реальної дійсності видається концепція ризику, що поєднує у собі об’єктивний і суб’єктивний підходи (курсив наш – А.Б.)” [3, с.25].
На нашу думку, усвідомлення наявності в ризику двох сторін - об'єктивної і суб'єктивної - має особливе значення для кримінального права, оскільки воно дозволяє правозастосовчим органам більш точно кваліфікувати виправданий ризик (правомірний) і відмежовувати його від невиправданого (неправомірного).
Часто прояви ризику в різноманітних сферах не можуть бути оцінені однозначно через їх багатоаспектність, „тому що співвідношення можливих позитивних і несприятливих наслідків у результаті здійснення тієї або іншої альтернативи є різне. Це обумовлюється і тим, що, поряд з вищевказаними ознаками, ризик, за своєю суттю, носить суперечливий (курсив наш. - А.Б.) характер [27, с.45].
Ця суперечливість як одна з характерних рис ризикованого діяння проявляється в різних аспектах. Так, з одного боку, ризик орієнтований насамперед на одержання суспільно корисних результатів неординарними, новими способами в умовах невизначеності і ситуації неминучого вибору. З іншого боку, ризик може призвести до авантюризму, волюнтаризму, суб'єктивізму, а тим самим до гальмування соціального прогресу, до тих або інших соціально-економічних або моральних втрат. Це може відбутись тоді, коли в умовах неповної вихідної інформації в ситуації ризику альтернатива обирається без належного врахування об'єктивних закономірностей розвитку соціального явища, стосовно якого приймається рішення [3, с.20-21; 27, 45].
Деякі вчені, аналізуючи ознаки ризику, виділяють і таку його рису, як його конкретно-історичний характер [3, с.22], інші не роблять цього [27]. Ми б не відкидали цю, на наш погляд, все-таки суттєву рису ризикованого діяння, адже будь-яке суспільне явище має свою відносність в часі, тобто має свій конкретно-історичний характер.
Отже, проведений соціально-філософський аналіз дозволяє нам виділити такі характерні ознаки ризику, як альтернативність, імовірність, невизначеність, об’єктивність /суб’єктивність, суперечливіст та конкретно-історичний характер. Незважаючи на те, що ці ознаки фігурують у соціально-філософських дослідженнях [2; 3; 5] і властиві соціальному ризикові, вони мають істотне значення і у визначенні кримінально-правового ризику [27, с.41].
1.2. Виправданий ризик та його кримінально-правове розуміння
В цілому, кримінально-правова література пропонує різноманітні визначення виправданого ризику,