ризику, варто також розглянути положення, що міститься в ч. З ст. 42 КК, відповідно до якого ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій. В даному випадку варто, очевидно, уточнити, що термін „завідомо” означає чітке уявлення особи, яка ризикує, про те, що її дії можуть призвести до наслідків, передбачених ч. З ст. 42 КК [27, с.85]. Це означає, що із суб'єктивної сторони ставлення особи до шкідливих наслідків, що наступили, можливе тільки у формі необережності. Якщо ж буде констатований прямий або непрямий умисел, то особа підлягає відповідальності на загальних підставах.
Завершуючи розгляд питання про умови правомірності виправданого ризику, на нашу думку статтю 42 КК України слід було б викласти в наступній редакції:
„ 1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення суспільно корисної мети.
2. Ризик визнається виправданим, якщо ризикована дія (бездіяльність) є найбільш оптимальною для досягнення бажаного суспільно корисного результату, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжила всі можливі заходи для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
3. Ризик визнається виправданим, якщо він завідомо не створював загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій або загрозу для життя інших людей, які не висловили на це свою згоду.
4. Перевищенням меж виправданого ризику визнається необережне заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам в умовах досягнення суспільно корисного результату, якщо особою не були передбачені або вжиті можливі заходи, об'єктивно здатні в даній конкретній ситуації попередити настання шкідливих наслідків.
Крім цього, узагальнивши усе вищесказане, ми вважаємо за можливе запропонувати у нашій роботі своє визначення виправданого ризику, яке може бути підсумовуючим, а в дечому і альтернативним до вже існуючих. Отже, виправданий ризик ми розглядаємо як правомірне ризиковане діяння у будь-якій сфері людської діяльності, яке є найбільш оптимальним для досягнення бажаної суспільно корисної мети і яке здійснюється суб’єктом ризику в умовах невизначеності та необхідності вибору і реалізації ним одного з альтернативних варіантів поведінки при усвідомленні ним можливості ймовірного заподіяння шкоди охоронюваним законом державним, суспільним або особистим інтересам і вжиттю ним всіх можливих заходів, які на його думку в даному конкретному випадку повинні запобігти її настанню.
Вищезазначені умови правомірності виправданого ризику та й саме його визначення мають, на наш погляд, універсальний характер і викладені безвідносно до конкретних видів ризику у різних сферах суспільної практики та професійної діяльності людини, де вони, поза всяким сумнівом мають свої особливості прояву.
Розділ 2. Класифікація видів ризику та особливості прояву в них його умов правомірності
Незважаючи на відсутність у кримінальному законі чіткого визначення поняття ризику та різноманітність його трактування в науковій літературі, у багатьох сферах професійного і суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які можна класифікувати за різноманітними видами та підвидами. На наш погляд, без здійснення такої класифікації ризиків і проведення їх загального та системного аналізу у даному дослідженні буде, очевидно, неможливо виявити особливості прояву загальних умов правомірності виправданого ризику в тій чи іншій сфері діяльності.
На важливість здійснення такої видової класифікації ризиків при здійсненні комплексного дослідження цього феномену вказує цілий ряд учених-юристів [16, с.40; 38, с.62]. Так, наприклад, як стверджує Г.В. Овчинникова, „класифікація виправданого ризику, виділення його видів мають не тільки пізнавальне значення при вивченні суспільної діяльності людини, але і дозволяють у певній мірі вирішити питання про правомірність ризику в процесі цієї діяльності” [38, с.62]. Наповнити критерії, тобто умови цієї правомірності реальним змістом, - зазначає далі автор, - „можна лише стосовно до особливостей конкретної сфери суспільної діяльності людини. Кожен напрямок її має свій рівень розвитку і відповідні йому власні цілі, правила, заборони, рівень правового регулювання. Можна зробити висновок, що визначення об'єктивних критеріїв правомірності тісно зв'язане з видами ризику...” [38, с.62].
У зв’язку з цим, розгляду цих видів ризику та особливостей прояву в них раніше розглянутих нами загальних умов правомірності і буде присвячений наступний розділ нашої роботи, що, на наш погляд, дозволить правозастосовцю не тільки орієнтуватися у можливих видах ризику, але й реально вирішувати питання про його правомірність, про дотримання його умов у кожному конкретному його прояві.
2.1. Проблема та критерії класифікації видів ризику
Питанню класифікації ризику, критеріям (підставам) для виділення різних його видів неодноразово приділялася увага багатьма авторами в спеціальній кримінально-правовій літературі, зокрема Грінбергом М.С. [16, с.40-71], Овчинніковою Г.В. [38, с.60-66], Ситковською О.Д. [47, с.196-197], Сєровою А.В. [62, с.13-14], Козаєвим Н.Ш. [27, с.52-72], Ільюховим А.А. [59, с.47-119].
Як стверджує Н.Ш.Козаєв, „як класифікаційні підстави для виділення видів виправданого ризику можуть бути обрані різні зв'язки і підстави ризику: психологічні, соціально-філософські, юридичні, соціально-економічні та ін.” [27, с.52].
Звичайно, на цій основі та в залежності від завдань класифікації можуть бути виділені найрізноманітніші види ризику, проте в нашій роботі нас насамперед цікавитимуть найбільше ті, що мають істотне кримінально-правове значення і стосуються предмета нашої роботи. Так, наприклад, на думку багатьох вчених найбільш суттєвими у кримінальному праві критеріями для класифікації ризиків є ”суб'єкт – об'єкт” ризику, інакше кажучи, з одного боку, професійний статус суб'єкта ризику, рід і характер його професійної діяльності, а з іншого - об'єкт цієї діяльності, тобто сфера суспільної практики, в якій є найбільш ймовірним прояв ситуації ризику [47, с.196-197;