3. Використання земель рекреаційного призначення

Земельне законодавство України не обмежує форм власності, в яких можуть перебувати землі рекреаційного призначення. Як і більшість інших категорій земель, вони можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Однак специфіка даної категорії земель покладає на власників додаткові зобов'язання стосовно дотримання охоронного режиму їх використання, який є більш суворим, ніж щодо більшості інших категорій земель, за винятком земель оздоровче го призначення і земель природно-заповідного фонду.

Режим використання земель рекреаційного призначення залежить від загального правового режиму рекреаційних зон, а останній визначається Верховною Радою АР Крим або місцевими радами відповідно до законодавства України та АР Крим (ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). У законодавстві про місцеве самоврядування визначення відповідно до законодавства режиму використання територій рекреаційних зон належить до повноважень, які обласні ради делегують обласним державним адміністраціям (п. 25 ст. 44 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Головні ознаки правового режиму земель рекреаційного призначення визначаються земельним та екологічним законодавством України. На цих землях, зокрема, забороняється:

а) господарська та інша діяльність, що негативно впливаєна навколишнє природне середовище або може перешкодитивикористанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій,що суперечать використанню цих зон за цільовим призначенням.

Критерії якості навколишнього середовища на території цих зон можуть встановлюватися більш жорсткими, ніж у цілому на території країни.

Згідно з вимогами п. З ст. 52 ЗК України порядок використання земель рекреаційного призначення, визначається законом. На сьогодні певні елементи такого регулювання містяться в екологічному законодавстві, насамперед — у законодавстві про природно-заповідний фонд. Так, на території зони Регульованої рекреації і зони стаціонарної рекреації національних природних парків згідно з функціональним зонуванням забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або Може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку. Режим використання території цих зон визначається відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів. Рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку.

Законодавством про природно-заповідний фонд визначається також режим використання земель рекреаційного призначення на територіях регіональних ландшафтних парків (ст. 23 Закону «Про природно-заповідний фонд»), дендрологічних парків (ст. 33), зоологічних парків (ст. 36), парків — пам'яток садово-паркового мистецтва (ст. 37) та деяких інших.

З метою обліку відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики цих територій та об'єктів, у тому числі про їх рекреаційну цінність, в Україні ведеться державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

4. Використана література.

1. Конституція України від 28 черня 1996р.

2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. N 2768-III.

3. Лісовий кодекс Укрвїни від 21 січня 1994 р. N 3852-XII.

4. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. N 213/95-ВР.

5. Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

6. Закону України «Про природно-заповідний фонд».

7. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник// За ред. докт. юрид. наук, проф. Н. І. Титової. - Львів: ПАЮ, 2005. - 368 с.