Об’єктом дослідження є правопорушення у сфері конкурентних відносин, судова практика по вирішенні спорів щодо порушення антимонопольного законодавства, а також санкції які застосовуються до порушників.

Метою даної дипломної роботи є дослідження правових аспектів існуючого конкурентного середовища на господарському ринку України, теоретичного визначення поняття економічної конкуренції, науковий аналіз юридичної відповідальності за порушення законодавства про захист конкуренції.

Для досягнення вказаної мети у процесі дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:

здійснити дослідження правових засад захисту конкуренції в господарських відносинах;

охарактеризувати поняття, ознаки та види недобросовісної конкуренції;

провести аналіз впливу на конкуренцію таких явищ як монополізм та концентрація суб?єктів господарювання;

дослідити основні види антиконкурентних правопорушень;

визначити місце юридичної відповідальності в системі конкурентних правовідносин;

обгрунтувати види та підстави відповідальності суб?єктів господарювання за здійснення монополістичної діяльності.

Методологічну базу дослідження складають: формально-логічний метод, метод системного і факторного аналізу та інші загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Шляхом системного підходу антимонопольне законодавство розглядалося як система юридичних норм, яка зумовлена економічними дослідженнями і потребами суспільства, пов'язана з іншими законодавчими актами. Дослідження впливів на антимонопольне законодавство таких факторів як економічний розвиток країни, наявність і кількість монополій на ринку, так і вплив антимонопольного законодавства на діяльність господарюючих суб?єктів і результат цього впливу здійснювалось через використання методу факторного аналізу. Через призму формально-логічного методу в роботі проаналізовано сучасний стан законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема про захист від антиконкурентної діяльності суб?єктів гоподарювання.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження складає 80 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 6 сторінок.

РОЗДІЛ I. ПРАВОВА ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ СУБ?ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Поняття економічної конкуренції, її основні ознаки

Запровадження в економіку України ринкових форм господарювання зумовило розвиток конкуренції Ї неодмінного елемента ринку як основного його регулятора, що забезпечує поліпшення якості товарів, збільшення прибутку від реалізації товарів. Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин у сучасному суспільстві, є поняття конкуренції (сoncurrentia). Конкуренція — це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити суперників. Слово «сoncurrentia» в перекладі з латинської означає «змагання, суперництво». «Як економічна категорія конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків» [41, с.37].

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає економічну конкуренцію як змагання між суб'єк-тами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт гос-подарювання не може визначати умови обігу товарів на ринку [7].

Конкуренція як базовий механізм ринкових відносин примушує підприємців змагатися один з одним і тим самим сприяти досягненню найвищих результатів. Основним змістом конкуренції є якнайповніше задоволення потреб населення, свобода доступу на різноманітні ринки, здешевлення продукції та підвищення її якості тощо. Вона не дозволяє економічній владі концентруватись в одних руках, перешкоджає зловживанню такою владою і забезпечує відкритість ринків [39, с.47].

В сфері господарювання діє економічна конкуренція, роль якої проявляється через її функції, зокрема: регулюючу, стимулюючу, контрольно-сигналізаційну.

Регулююча функція проявляється у встановленні таких правил господарювання, що забезпечують виробництво необхідних для суспільства товарів, робіт, послуг.

Стимулююча функція полягає у спонуканні учасників конкуренції вдосконалювати виробництво з метою збереження або збільшення соєї частки на ринку.

Контрольно-сигналізаційна функція полягає у здійсненні контролю учасників конкуренції над власним виробництвом, його ефективністю та діяльністю своїх потенційних контрагентів: відсутність попиту на власну продукцію, товари, роботи, послуги, сигналізує про негаразди у власній діяльності та необхідність вдосконалення виробництва, а відсутність попиту на продукцію потенційних контрагентів Ї про недоцільність встановлення з ними договірного зв?язку [21, с.344].

Цілі конкурентного законодавства спрямовані на зміну поведінки суб'єктів господарювання. Ця поведінка оцінюється під кутом зору заборон, додаткових обов’язків та спеціальних вимог, що містяться в конкурентних правових нормах [32, с.9].

Правові засади створення рівних можливостей для суб’єктів господарювання закріплені в розд. , 28 Господарського кодексу України, Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. Крім того, цю сферу врегульовують норми законів України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р., «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р. Конкретизація положень названих законів здійснюється насамперед нормами актів, що ухвалюються уповноваженим органом — Антимонопольним комітетом України. Системний аналіз зазначених вище норм гл. 3, 28 ГК доводить, що вони спрямовані на регулювання відносин щодо захисту економічної конкуренції, мають загальний характер і передбачають подальше врегулювання їх спеціальним законодавством. Ним є перелічені закони, інші законодавчі та підзаконні акти, ухвалені відповідно до цих законів [11].

Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють наступні форми економічної конкуренції:

Значна кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відокремлених споживачів даного товару. Структура зв’язків між ними є такою, що кожен споживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власної оцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даного товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві, виходячи тільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбаває якусь істотну частку сукупного попиту. Дана структура ринку називається поліполією і породжує так звану досконалу конкуренцію [55, с.18].

Величезна чисельність відокремлених споживачів і мала чисельність виробників, кожен з яких