У частині 2 ст. 15 вказується конкретний перелік антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, яким, зокрема визнаються:

заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, реґіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до

пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також

розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону

країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів

господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами [7].

Наведений перелік заборонених дій органів влади немає вичерпного характеру, оскільки генеральна заборона, що міститься в ч. 1 ст. 15 Закону про захист економічної конкуренції, стосується будь-яких дій або рішень, які обмежують, усувають або спотворюють конкуренцію.

Антиконкурентні дії органів влади можуть виявлятися в їх бездіяльності при невиконанні певних процедур в терміни, встановлені законом, наприклад незатвердження графіка подачі холодної води органом місцевого самоврядування за відсутності нормативних обсягів води для населення.

Заборона або перешкоджання створенню нових підприємств або здійснення підприємництва в інших організаційних формах в якій-небудь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності на виробництво, придбання або реалізацію певних видів товарів мають наступні ознаки порушення конкурентного законодавства:

необгрунтована відмова в реєстрації суб?єкта господарювання з різних мотивів;

прийняття рішень, що встановлюють обмеження на здійснення окремих видів діяльності;

Практика відмови в реєстрації суб?єктів господарювання з різних мотивів недоцільності спостерігалася в 90-х роках. Зараз проблема реєстрації суб?єктів господарювання в цілому вирішена.

Однак практика прийняття органами влади і місцевого самоврядування рішень, які встановлювали б обмеження на окремі види діяльності, має місце і нині. Наприклад, рішенням однієї з міських рад було дозволено здійснення збирання і заготовки брухту кольрових металів тільки одному з підприємствміста, для решти всіх підприємств, які мали дозвіл на здійснення цього виду діяльності, було встановлено обмеження [19, с.103].

Одним з поширених видів антиконкурентних дій органів влади є встановлення не передбачених законами України заборон і обмежень самостійності підприємств, зокрема з придбання або реалізації товарів, формування програм діяльності і розвитку, розподілу прибутку.

Часто приймаючи рішення і надаючи окремим суб?єктам господарювання пільги або інші переваги, що ставлять їх у привілейоване становище щодо конкурентів, органи влади створюють умови для недопущення, усунення, обмеження або спотворення конкуренції.

Отже, можна стверджувати, що органи виконавчої влади в процесі діяльності зловживають своїм становищем. Однією із причин здійснення органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління і контролю антиконкурентних дій являється об?єднання ними владних повноважень і господарських функцій, яке закріплене законодавчими актами і, оскільки має об?єкивну основу в перехідний період, не може бути швидко усунене державою.

РОЗДІЛ III. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ?ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Поняття, види та підстави відповідальності суб?єктів

господарювання у випадку здійснення монополістичної діяльності

На сучасному етапі економічної та правової реформ одним із найголовніших чинників ринкових перетворень є розвиток конкурентного середовища, захист якого гарантований Конституцією України та забезпечений значним масивом господарсько-правових нормативних актів. Однак наявність широкої нормативної бази сама по собі не свідчить про те, що в Україні дійсно створений та функціонує ефективний правовий механізм, який забезпечує поєднання ринкової конкуренції з недопущенням порушення прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, а також інтересів суспільства та держави. Деякі аспекти юридичної відповідальності за порушення законодавства про захист конкуренції досліджувалися у працях таких науковців як В. В. Галкін, І. І. Дахно, В. І. Єрьоменко, Н. М. Корчак, Р. Ф. Кузьмін, С. А. Кузьміна, В. К. Мамутов, В. С. Мартем’янов, Н. О. Саніахметова, С. А. Паращук, К. Ю. Тот'єв [58, с.15].

Відповідальність суб?єктів господарювання за порушення конкурентного законодавства є самостійним підвидом господарсько-правової відповідальності, сутність якої полягає в тому, що суб?єкт господарювання зазнає несприятливих наслідків економічного або правового характеру за порушення ним конкурентних правил господарювання.

Аналіз чинного законодавства і правозастосовної практики показує, що особливістю відповідальності за порушення конкурентного законодавства, як і господарсько-правової відповідальності в цілому є те, що вона настає незалежно від вини правопорушника і що саме вчинення правопорушення суб?єктами господарювання є єдиною підставою юридичної відповідальності [19, с.193].

Шуміло І. А.  визначає   антиконкурентне правопорушення як здійснення суб?єктом господарювання, посадовою особою чи громадянином винного діяння, що завдало або реально може завдати шкоди конкурентним відносинам в господарській діяльності, які гарантуються та охороняються державою [58, с.16].

Валітов С. С. наводить інше визначення порушення конкурентного законодавства. Він