Отже, примусовий поділ є мірою господарсько-правової відповідальності та адміністративно-управлінською санкцією. Його ціллю є створення конкурентного середовища на ринку для збільшення обсягів виробництва, підвищення якості товарів і послуг, зниження цін на них тощо.

ВИСНОВКИ

В умовах створення та розвитку національного підприємництва Україна шукає свій баланс ринкового господарства, що розвивається на основі саморегулювання та державного регулювання економіки. Необхідною умовою формування і функціонування змішаної економіки України є створення єдиної внутрішньо узгодженої системи законодавчого врегулювання конкурентних відносин.

Найефективнішою організацією сучасної економіки є конкурентний ринок. Але досконала конкуренція не є природним станом ринку. Для реального ринку характерне сполучення елементів конкуренції з обмеженнями, що їх вносить діяльність монополій. Тобто на реальному ринку панує так звана недосконала конкуренція, ринок не можна назвати ані цілком конкурентним, ані цілком монополістичним.

У даній дипломній роботі відображені правові аспекти забезпечення конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання. Для цього, перш за все, викладені правові основи забезпечення економічної конкуренції, у другому розділі Ї визначено поняття та здійснена класифікація антиконкурентних правопорушень, досліджені їх відмінності від інших правопорушень, що вчинюються у зв’язку з конкуренцією, але не посягають на неї безпосередньо. У третьому розділі Ї  здійснений комплексний аналіз заходів юридичної відповідальності за антиконкурентні правопорушення.

Отже, за результатами своєї роботи можна зробити загальний висновок по даній темі:

Поняття конкуренції як предмету правового регулювання відрізняється від визначення конкуренції як багатобічного економічного явища, що вивчається економічною теорією. Саме тому доцільно розглядати конкуренцію, як врегульовану нормами права змагальність між суб’єктами господарювання одночасно діючими в межах одного товарного ринку, спрямовану на отримання підвищеного прибутку та збільшення власної долі ринку, що обмежує можливості кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів. У зв’язку з конкуренцією виникають комплексні правовідносини, які складаються “по горизонталі” з приводу абсолютних немайнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання та “по вертикалі” між уповноваженими державними органами та суб’єктами господарювання. У даних правовідносинах суперники можуть засотосовувати різноманітні засоби, і саме залежно від їх правової природи конкуренція буває сумлінна і несумлінна.

Негативним явищем у конкуренції є монополізм, який має наслідком надмірну монополізацію ринку, що фактично паралізує економіку і тягне за собою встановлення надто високих монопольних цін, гальмування науково-технічного прогресу, застій виробництва.

Важливим напрямком державної політики є контроль за економічною концентрацією, яка є передумовою винекнення монополій на ринку. Економічна концентрація полягає у поглинанні, злитті, приєднанні і всіх інших засобах встановлення одним суб’єктом підприємницької діяльності контролю над усіма або частиною господарської діяльності іншого суб’єкта господарювання.

Потребують доопрацювання чинні норми законодавства, які визначають недобросовісні конкурентні дії суб’єктів господарювання. Наявність конкурентної ситуації є головною ознакою антиконкурентних правопорушень, на цій обставині необхідно акцентувати увагу при подальшому вдосконаленні Уявляється доцільним встановити заборону на використання не будь-яких, а лише легітимізованих у встановленому порядку комерційних позначень конкурента. Актуальним є також впровадження в чинне законодавство норм щодо регулювання сезонних, ювілейних та ліквідаційних розпродаж, а також призових та інших спеціальних продаж, спрямованих на залучення покупців.

Розкрито природу антиконкурентного правопорушення, яким є здійснення суб’єктом господарювання, посадовою особою чи громадянином винного діяння, що завдало або реально може завдати шкоди конкурентним відносинам в господарській діяльності, які гарантуються та охороняються державою. Антиконкурентні правопорушення слід відрізняти від інших правопорушень, які пов’язані з конкуренцією, але не посягають на неї безпосередньо (порушення правил економічної концентрації, неподання інформації на запит антимонопольних органів тощо.

Встановлено необхідність законодавчого забезпечення прав і свобод громадян та суб'єктів підприємництва при проведенні перевірок, розслідування органами Антимонопольного комітету України справ із питань порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про захист конкуренції – це охоронні правовідносини, що виникають між компетентним державним органом та правопорушником у зв’язку із застосуванням до суб’єктів антиконкурентного правопорушення примусових штрафних заходів у встановленому процесуальному порядку. Заходи юридичної відповідальності значно відрізняються від заходів захисту, що носять правовідновлювальний характер. Юридична відповідальність, як правовідношення, виникає з моменту вчинення правопорушення, адже саме на цій стадії особа, що вчинила протиправні дії, зобов’язана прийняти заходи державно-правового примусу, а держава має право вжити ці заходи.

Потребують вдосконалення заходи відповідальності за антиконкурентні правопорушення. Важливим напрямком підвищення ефективності господарсько-правових штрафних санкцій є розробка та затвердження методичних вказівок розрахунку штрафів, що стягуються антимонопольними органами за вчинення антиконкурентних правопорушень. Критеріями даного розрахунку має бути розмір завданої матеріальної шкоди та тривалість правопорушення. З метою вдосконалення застосування господарсько-правових та цивільно-правових компенсаційних санкцій доцільною уявляється розробка та прийняття методики розрахунку збитків, що завдані антиконкурентним правопорушенням, та визначення державних органів, які мають давати експертні висновки про розмір завданої шкоди та наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями правопорушника та завданою шкодою.

Підсумовуючи свою дипломну роботу, можна сказати, що в Україні вже є створені належні умови для практичної реалізації конституційного принципу забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання зловживанню монопольним становищем, неправомірним обмеженням конкуренції, на загальнодержавних та регіональних ринках з’явилися десятки тисяч самостійних суб’єктів господарювання. У з’язку з цим в науковій літературі висловлюється думка про необхідність прийняття спеціального Конкуренційно-процесуального кодексу, який би регулював відносини процесуального характеру в кокурентній боротьбі між суб’єктами господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами станом на 01.01.2009р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996р. – № 30 – Ст.141.

Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2003, – № 18, – № 19-20, – N 21-22, – ст.144.

Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України.