Залежно від способів економічної боротьби, які використовує суб?єкт господарювання розрізняють такі види економічної конкуренції:

Цінова конкуренція. Однією з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами Ї т. зв. "війна цін". Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок.

Нецінова конкуренція Ї є більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості утруднює відповідні заходи з боку конкурента, позаяк формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації [45, с.83].

З огляду на засоби, які застосовують суперники в конкурентній боротьбі конкуренцію можна умовно поділити на сумлінну й несумлінну.

Сумлінна конкуренція полягає в зниженні цін ("війна цін"), підвищенні якості продукції, розвитку до- й після продажного обслуговування, створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТП тощо [41, с.136].

Несумлінна конкуренція полягає у використанні менш законних, методів ведення конкурентної боротьби, а саме економічного (промислове) шпигунства, підробки продукції конкурентів, підкупів і шантажу, обдурювання споживачів.

Отже, конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренції має свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати праці за її якістю й кількістю, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків Ї те, що перемога одних супроводжується тяжкою, а подекуди катастрофічною поразкою інших, застосування нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення і т. і. |

- нема голосів (754 відвідувань)

Монополізм та його негативні наслідки

Історія виникнення монополій становить тисячі років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про них, відносячи їх до "мистецтва наживати майно". Він зазначав, що "вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію".

Природа монополізму та конкуренції, формування конкурентного середовища привертала увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених таких як Дж. М. Кейнс, М. Портер, П. Самуельсон, С. Фішер, Ф. Хайєк, К. Штайльманн та ін. Серед вітчизняних вчених аналіз стану та шляхи посилення конкурентних позицій регіональних товарних ринків розглядали: Н. Василець, О. Костусєв, О. Кузьмін, М. Майгер, С. Нікітін, С. Тютюнник та ін.

Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що "метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном".

Проте в обох цих випадках поява монополій пов'язувалась із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважа-лося панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції в різних формах та з різною си-лою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (IV тисячоліття до н.е. Ї остання третина ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час розпочалася їх новітня історія. Взаємопов’язаність цих двох явищ — криз та монополій — показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вбе-регтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випад-ково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: "діти криз" [55, с.54].

Що ж являють собою різноманітні монополістичні утворення? У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів. В економічній теорії під монополією розуміють велике підприємство, фірму або об?єднання (спілку), що концентрують значну частину виробництва і збуту пев-ного виду продукції, пануючи на ринку з метою одержання монополь-ного прибутку. Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, от-римують більш високі (монопольні) прибутки. Таке домінування дає змогу підприємцю са-мостійно, або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару [60, с.15].

Загалом монопольного становища бажає досягти кожен підприємець чи підприємство. Це дозволило б йому уникнути цілого ряду проблем та небезпек, пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Шляхом концентрації у своїх руках переважної більшості виробництва, маючи так звану господарську владу, такі підприємства в змозі нав’язувати іншим суб’єктам ринко-вих відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати підкоренням інтересів суспільства власним інтересам фірми. Чому ж монополії взагалі почали своє існування? В чому поляга-ють причини їх виникнення?

До завоювання підпримцями монопольного становища на ринку ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на крупних підприємствах. Існує також