Тепер давайте з?ясуємо, що є причинами виникнення та по-дальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього при-воду розділилися. Перша точка зору полягає у визначенні дій держави в якості чинника монополізації, оскільки вона сама організовує монополії і провокує до цього підприємців, а з іншого боку — своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати моно-польне становище. Бачимо, що монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.

Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, що

монополістичні утворення є закономірними. Англійський еко-номіст А. Пігу, який є одним з прихильників таких поглядів, наголошує на тому, що "монополістична влада не виникає випадково". Вона є логічним завершенням ринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принцип економічної вигоди, який не дає спо-кою підприємцям, а змушує їх постійно шукати нових і нових можли-востей до збільшення своїх прибутків. А якраз однією з найбільш ба-жаних таких можливостей є досягнення монопольного становища [51, с.29].

Отже, монополія є явищем, при якому на ринку є лише один продавець відповідного товару. У перекладі з грецької «монополія» — це «один продаж». Покупців багато, а продавець — один. Монополія є полярною протилежністю ідеальної конкуренції. Монополіст має можливість встановлювати ціни за своїм бажанням. Монополіст власноручно встановлює ціну, а не сприймає її як таку, яка склалася на ринку .

Функціонування ринкових відносин передбачає створення однакових можливостей для суб?єктів господарської діяльності. Проте, як відомо, ринок досконалої конкуренці в чистому вигляді не існує. Тому економіка всіх держав стикається з таким явищем, як ринок недосконалої конкуренції, найпоширенішою формою якого є монополія [59, с.289].

Монополізму притаманні такі ознаки:

продавець лише один на ринку певного товару;

продукт, що збувається, є унікальним , тобто не існує його замінників;

монополіст володіє ринковою владою, контролює ціни, поставки на ринок;

на шляху входу у ринок монополіста встановлюються неподоланні бар’єри як природного, так і штучного походження [37, с.90].

Класично існують такі різновиди монополії: закрита, природна, відкрита, чиста.

Закрита монополія – це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Згідно ст.1 Закону України "Про природні монополії" природна монополія Ї стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва, а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) [6].

З природними монополіями, що діють на засадах економії на масштабах виробництва, тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами. Класичними прикладами природних монополій на національному рівні є передача електроенергії, нафти і газу, залізничні перевезення, а також окремі галузі зв’язку, а на регіональному рівні Ї комунальні послуги, включаючи теплопостачання, водопостачання, каналізацію і так далі. На сьогодні в Україні діє 14 суб?єктів природних монополій.

Відкрита монополія – це економічне явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природньої монополії. Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Конкуренти таких фірм можуть з’явитися на ринку лише через певний проміжок часу. Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб максимально використати монопольну владу.

Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні реальні альтернативи – не існує товарів-субститутів, а продукт, що виробляється, Ї однорідний і унікальний. За чистої монополії фірма має реальну владу над реалізацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару [37, с.91].

На сучасному етапі переходу України до ринкової економіки як ніколи необхідні зусилля, спрямовані на формування і розвиток конкурентного середовища, яке забезпечувало б ефективне використання суспільних ресурсів, вільний доступ на товарні ринки підприємців, активізувало соціально-економічний розвиток як окремих регіонів, так і країни в цілому. Досягти цієї мети за умов глобалізації економічного життя та значної лібералізації торгівлі можна завдяки активній політиці конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, в тому числі шляхом захисту економічної конкуренції та протидії негативним проявам монополії [33, с.21].

Отже, основними негативними наслідками надмірної монополізації є:

Встановлення монополіями надто високих цін.

Такі ціни створюють додаткові прибутки моно-полістам і водночас обкладають споживачів своєрідною "даниною" на свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку і тому вони отримуватимуть надто мало продукту за свої гроші. Це зростання цін спостерігається голов-ним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли на внутрішньому ринку ціни вищі, ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і невеликий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

Гальмування науково-технічного прогресу.

Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденції до стриму-вання запровадження технологічних новинок, уповільнення нововве-день. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, по-слаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого про-цесу,