Другою ознакою недобросовісної конкуренції є її протиріччя правилам законодавства або чесним звичаям ділового обігу в підприємництві. Оскільки звичаї ділового обігу в Україні тільки починають формуватися, вважаємо правдивим те, що в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визнаються недобосовісною конкуренцією дії, які суперечать не тільки правилам ділового обігу, а й правилам законодавства. Положення ст. 1 даного Закону відповідає ст.10 bis Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20.03.1883р. у редакції від 14.07.1967р. Відповідно до якої актом недобросовісної конкуренції визнається "будь-яка дія в конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промисловості або торгівлі". Такі ж вимоги містяться в законодавстві країн що підписали Паризьку конвенцію.

У Франції критерієм визначення недобросовісної конкуренції є чесні звичаї, встановлені в будь-якому секторі підприємництва. Іноді мова іде про порушення правил порядності або торгового етикету. У комерційному обігу даної дежави комерційні порядки відіграють важливу роль регулятора належної поведінки сторін [20, с.123].

У російській юридичній літературі критично оцінюється використання в конкурентному законодавстві звичаїв ділового обігу. Так, Ю. Касьянов вважає абсолютно неприпустимим використання в законодавчому акті таких розпливчастих понять, як звичаї ділового обігу, вимоги добропорядності, справедливості тощо [28, с.42].

Український фахівець у галузі конкурентного права О. Мельниченко вважає, що запровадження поняття «чесні звичаї в підприємницькій діяльності» в українському праві є важливим кроком розбудови в Україні системи захисту добросовісної конкуренції [40, с.237].

На думку Ю. Журика, термін «чесні звичаї» відповідає відомому у цивільному законодавстві принципу «віри та довіри», згідно з яким за браком законодавчих або договірних положень зобов?язання має бути виконано відповідно до традиційних для цього типу відносин вимог. Однак у межах національного законодавства складно визначити дане поняття, адже не склалася певна практика такої поведінки, а запропонувати перелік таких дій неможливо, оскільки вони різняться залежно від сфери застосування та можуть з часом змінюватися [24, с.11].

Звичаї ділового обігу, що склалися в Україні, потребують узагальнення й уніфікації, оскільки вони набувають загальності, а тривалість їх застосування зростає. Звичаї ділового обігу мають свої «плюси» і «мінуси». До «плюсів» звичайних правил відноситься зокрема, їх близькість до практики, до «мінусів» Ї неузгодженість, розрізненість окремих звичаїв, труднощі розпізнавання і доведення, тривалість формування.

Третьою ознакою недобросовісної конкуренції є заподіяння або погроза заподіяння шкоди суспільним інтересам, інтересам конкурентів і споживачів. На успішному конкурентному або вільному ринку споживачі повинні мати можливість знайомитися з перевагами і недоліками різних варіантів вибору, доступних для них, і мати можливість вільного вибору серед цих варіантів таким чином щоб вони могли купити такі товари і скористатися такими послугами, які щонайкраще відповідають їх потребам. У легальному визначенні недобросовісної конкуренції в Україні не згаданий споживач, але його вибір має важливе значення як результат конкурентних відносин. Тому споживач повинен мати такі самі права захисту від недобросовісної конкуренції, як і конкуренти, що є безпосередніми учасниками конкурентних відносин [36, с.34].

Законодавством визначено три основні види правопорушень, що кваліфікуються як недобросовісна конкуренція:

неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;

створення перешкод суб'єктам господарювання в конкуренції та
досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

неправомірне збирання, розголошення та використання комер-ційної таємниці.

Неправомірне використання суб'єктом господарювання ділової репутації конкурента. Ділова репутація товаровиробника в уявленні споживачів та інших суб'єктів господарювання досягається шляхом пропонування високоякісних товарів і послуг, фіксується й підтримується за допомогою власного імені виробника, фірмового найменування, знаків для товарів та послуг, рекламних матеріалів, упаковки товарів тощо.

У Законі «Про захист від недобросовісної конкуренції» виокремлені такі випадки неправомірного використання ділової репутації:

- неправомірне використання позначень (ст. 4);

- неправомірне використання товару іншого виробника (ст. 5);

- копіювання зовнішнього вигляду виробу (ст. 6);

- порівняльна реклама (ст. 7).

Першим видом неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання (конкурента) є неправомірне використання позначень. Поняття «позначен-ня» включає: використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Небезпека неправомірного використання об'єктів права промисло-вої власності конкурента полягає насамперед в уяв-ленні покупців, що дає можливість правопорушнику оманливими діями замінити на ринку своїми товарами товари конкурента.

Видами використання ділової репутації конкурента є також перед-бачене статтями 5, 6 Закону «Про захист від недобросовісної конку-ренції» неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу. Неправомірним використанням товару кон-курента є введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без доз-волу уповноваженої на те особи [5].

Це правопорушення є прямим запози-ченням результатів чужої праці. Шляхом обману покупців правопоруш-ник намагається зміцнити власну торгову марку і здобути високу діло-ву репутацію.

Видом недобросовісних конкурентних дій, пов'язаних з викорис-танням ділової репутації конкурента, є порівняльна реклама.У сучасних умовах рекламна діяльність — один з найважливіших чинників підприємництва, запорука успіху в будь-якій галузі вироб-ництва. Тому шляхом недобросовісної реклами, що вводить в оману широке коло покупців, можуть бути досягнуті вагомі переваги в кон-куренції. Закон України «Про рекламу» у ст. 11 встановлює: «Відноси-ни, які виникають у зв'язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець» [4].

Відповідно до ст. 7 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції", порівняльна