Натомість Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог під час вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

На виконання Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № /2000, відповідно до ст. Повітряного кодексу України наказом Міністерства транспорту України були затверджені Правила повітряних перевезень вантажів, які розроблені з урахуванням положень Варшавської конвенції з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень. Зазначена Конвенція була підписана у Варшаві ще 29 жовтня 1929 р.

Ці Правила встановлюють загальні умови перевезення вантажів повітряним транспортом, за яких гарантується належний рівень безпеки польотів та якості перевезень.

Загальні умови судноплавства на внутрішніх водних шляхах України встановлюються Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 р. № . Порядок оформлення вантажних перевізних документів на перевезення вантажів морським транспортом встановлюють Правила оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 13 грудня 2004 р. № .

Ці Правила поширюються на морські порти України та всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що є учасниками процесу транспортування вантажів через ці порти.

Правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов’язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом, регулюються Законом України “Про перевезення небезпечних вантажів”, який був прийнятий ВР України 6 квітня 2000 р. Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів складається з цього Закону, інших законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВР України, а також інших нормативно-правових актів, що визначають умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до типів та обладнання транспортних засобів, порядку підготовки, перепідготовки, навчання, підвищення та підтвердження кваліфікації працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, порядку одержання дозволів на здійснення зазначених перевезень.

Перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Такою угодою є, зокрема, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, до якої Україна приєдналась 5 червня 1992 р.

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України. Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом територією України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Умови морських перевезень вантажів у міжнародному сполученні регулюються міжнародною Конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент, яка була прийнята 25 серпня 1924 р. у Брюсселі, і Конвенцією ООН про морські перевезення вантажів, що підписана 1 січня 1978 р. у Гамбурзі.

В Україні регулювання відносин у сфері діяльності транспорту відноситься до пріоритетних напрямків внутрішньої політики держави, оскільки створення правових стимулів щодо розвитку транспортної системи є одним з основних резервів підвищення добробуту суспільства, його економічного потенціалу відповідно до напрямків розвитку держави, закріплених Конституцією. Розвиток транспорту та інших засобів комунікації визначає не тільки структуризацію економічного простору держави, тобто екстенсивний процес економічного росту, але й якісне вдосконалення економіки, тобто процес інтенсивного росту. Відповідно функціонування транспорту стає найважливішим фактором розвитку економіки, суспільства в цілому.
Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва у просторовому переміщенні. Метою державного управління в галузі транспорту є своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони держави, захист їх прав під час транспортного обслуговування, безпечне функціонування транспорту,
додержання необхідних темпів і пропорцій та інше.

В Україні діє єдина транспортна система, яка повинна відповідати вимогам суспільного виробництва і національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки країни. Єдину транспортну систему становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський
електротранспорт і метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу здійснюється за договором перевезення. Договір перевезення – вид цивільно-правового договору про надання послуг.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має права на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд у разі здавання багажу – також за його провезення.

Залежно від видів транспорту, яким перевозяться вантажі, пасажири і багаж, перевезення поділяються на: залізничні, внутрішніми водними шляхами (річкові), морські, повітряні, автомобільні. Правові відносини у цій галузі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", нормами транспортних статутів і кодексів, а також іншими нормативно-правовими актами.

Перевезення конкретного вантажу оформляється спеціальним перевізним документом, який звичайно пересилається разом з вантажем і вважається письмовою формою договору. Такими документами при перевезеннях вантажів залізничним і річковим транспортом є накладна, автомобільним – товарно-транспортна накладна, морським – рейсовий чартер або коносамент.

Договір перевезення пасажирів укладається усно. Доказом укладення договору перевезення пасажира та оплати вартості проїзду є виданий перевізником квиток. Здача перевізникові багажу посвідчується багажною квитанцією.

Таким чином, для здійснення перевезення пасажиру необхідно укласти відповідний договір (усно або письмово) з перевізником.

Тепер більш детально зупинимось на розкритті питання хто може надавати послуги з