Курсова робота

З кримінального права

на тему:

«Судимість.Правові наслідки судимості»

Зміст

Вступ……………………………………………………………..……………3

Розділ 1. Поняття судимості ……………………………………………….. 6

Розділ 2. Правові наслідки судимості……………………………………....10

2.1. Кримінально-правові наслідки судимості………...................................12

2.2. Загальноправові наслідки…………………………………………….....15

Розділ 3. Погашення судимості………………………...................................17

3.1. Строки погашення судимості……………………....................................20

3.2 Обчислення строків погашення судимості………………………….…..22

Розділ 4. Зняття судимості…………………………….……...........................26

Висновок…………………………………………………………………….....31

Список використаних джерел………………………………...........................34

Вступ

За даних умов право України знаходиться на етапі розвитку та становлення. Одним із головних завдань держави є встановлення та підтримання законності і правопорядку.

Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року новий Кримінальний кодекс України, що набрав чинності з 1 вересня 2001 року, є знаменною віхою в становленні України як правової держави. Кримінальний кодекс поділено на Загальну і Особливу частини. Загальна частина включає норми загального характеру.

Політика держави у боротьбі зі злочинністю передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль виконують заходи соціального, економічного,політичного,правового,організаційного та культурно-виховного характеру. В системі цих заходів певне місце займає і покарання. Воно є необхідним засобом охорони суспільства від злочинних посягань. Виконання цієї ролі здійснюється як за допомогою погрози покаранням, яка існує в санкції кожної кримінально-правової норми, так і шляхом його реалізації, тобто примусового впливу на осіб, що вже вчинили злочини.

Серед заходів державного реагування на вже вчинені злочини і осіб, що їх скоїли, покаранню надається дуже важливе значення. В ньому від імені держави виражається негативна оцінка вчиненого злочину і самого злочинця. Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування переконують, що держава приділяє покаранню досить велике значення у виконанні свого обов'язку захищати суспільний лад, політичну та економічну системи, всі форми власності, права і свободи громадян, а так само правопорядок від злочинних посягань. [11ст.321]

Правовим наслідком покарання є – судимість. Зміст судимості визначений у ст.88 КК України. Згідно із ч.1 цієї статті вона настає з моменту вступу в законну силу обвинувального вироку суду. З цього моменту для особи виникають відповідні визначені законом правообмеження. Саме із судимістю закон пов'язує правову оцінку особи при вчиненні нею нового злочину, визначає умови застосування інститутів звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Звичайно, жодне суспільство не може функціонувати без чітко регламентованих правил співвідношення норм «людина—держава», тобто законів, порушення яких веде до хаосу і анархії. Тому і покарання за недотримання встановлених правил у різні часи і в різних народів було, є і буде наріжним каменем життєдіяльності країни, її соціально-економічного і політичного устрою. І чим цивілізованіша держава, тим ширший діапазон форм і методів її впливу на людину, яка перейшла межу дозволеного, — причому впливу, що дає можливість порушникові з найменшими втратами для співвітчизників перевиховатись, повернутися до суспільно корисної праці.

Протягом останніх років у нашій країні 35-36 відсотків осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, були позбавлені волі. Звичайно, більшість із них скоїли тяжкі проступки: вбивства, згвалтування, крадіжки в особливо великих розмірах тощо. І їх перебування за гратами не викликає заперечень.

Особливе місце в структурі злочинності займає рецидивна злочинність. Повторні злочини, вчинені особами, що раніше притягувались до кримінальної відповідальності, характеризуються, підвищеною небезпекою. Попередження рецидивної злочинності є одним з основних напрямів державної політики протидії злочинності взагалі і організованої злочинності,зокрема. Багато в чому дана ціль досягається завдяки наявності в кримінальному законодавстві України інституту судимості.

Учення про судимість у науці кримінального права посідає особливе місце. Це пояснюється його значущістю як для вирішення теоретичних кримінально-правових завдань, так й для правозастосування. В даний час актуальні проблеми інституту судимості не втратили своєї важливості. Процес розвитку сучасної правової науки потребує підвищеної уваги до питання щодо правової суті та соціальної природи судимості, оскільки негативні наслідки, які можуть виникати в житті конкретної особи внаслідок наявності у неї судимості, перш за все, пов’язана з особистістю людини, її правовим становищем, що визначає в багатьох випадках його соціальну позицію і роль в суспільстві.У кримінальному законодавстві України інститут судимості зберігся і при прийнятті нового КК України. Законодавець не лише не відмовився від нього, а й виклав його значно повніше й змістовніше порівняно з минулим КК, вніс принципово нові положення і зміни, хоча деякі з них викликають необхідність подальшого обговорення з точки зору їх удосконалення

Розділ 1. Поняття судимості

Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями. Саме тому в літературі судимість часто визначають як негативний правовий статус особи.[7ст.61]

Так, ч.3 ст.6 Конституції України передбачає, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. У відповідних законах України встановлена заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката тощо особами, які мають судимість.

Судимість, і в цьому її важливе соціальне призначення, має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами.

Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими, що не мають судимості, визнаються (ч.3 ст.88)[1.ст.66]:

а) особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;

б) особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;

в) особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключена законом.

Частина