3. Такі суспільне небезпечні захворювання, як хронічний алкоголізм, наркоманія і токсикоманія, також здатні викликати стан обмеженої осудності, але в цьому разі суд не може визнати особу обмежено осудною. Цей висновок випливає із положень ст. 96, яка передбачає можливість застосування, незалежно від призначеного покарання, примусового лікування до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб (про перелік таких хвороб див. коментар до ст. 96). На відміну від

них, до обмежено осудних (і неосудних) застосовуються примусові заходи медичного характеру, а не примусове лікування, що вказує на різний правовий статус цих осіб.

Розділ 3: Поняття спеціального суб'єкта.

Спеціальний суб'єкт – це особа, що володіє поряд з осудністю і віком кримінальної відповідальності також іншими додатковими ознаками, зазначеними в чи законі прямо випливають з нього, що обмежують коло осіб, що можуть нести відповідальність за дане суспільно небезпечне діяння.

Суспільно небезпечне діяння буде визнано злочином тільки тоді, коли в діянні будуть установлені всі ознаки складу злочину, у тому числі ознаки спеціального суб'єкта.

Ознаки спеціального суб'єкта – це конкретні особливості суб'єкта даного злочину, що виходять за рамки загальних вимог до суб'єктів інших злочинів. Вони характеризують дуже різноманітне коло властивостей суб'єкта.При цьому законодавець не випадково встановлює кримінальну відповідальність стосовно до кожного конкретного складу. По-перше, у реальній дійсності злочину відбуваються саме тими особами, з якими зв'язана можливість залучення до кримінальної відповідальності. Наприклад, військовий злочин. По-друге, деякі діяння досягають того ступеня суспільної небезпеки, що викликає необхідність установлення кримінальної відповідальності, лише коли вони зроблені особою, що володіє ознаками спеціального суб'єкта. Наприклад, хабар може одержати й особа, що не є посадовим. Однак суспільну небезпеку хабар здобуває тільки тоді, коли вона прийнята посадовою особою, оскільки вона порушує нормальну діяльність державного органа і дискредитує його в очах суспільства.[16ст..117]

Правове значення загальних і спеціальних ознак суб'єкта злочину неоднаково. Відсутність хоча б одного з загальних ознак суб'єкта означає разом з тим і відсутність складу злочину. При відсутності ознак спеціального суб'єкта злочину виникає інша ситуація: в окремих випадках відсутність цих ознак цілком виключає кримінальну відповідальність, в інші – міняється лише кваліфікація злочину.

При визначенні ознак спеціального суб'єкта важливе значення мають положення, що містяться у відомчих нормативних актах: статутах, положеннях, інструкціях і наказах, що визначають службові повноваження тих чи інших працівників підприємств, установ, організацій. Суд при кваліфікації суспільно небезпечного діяння зобов'язаний розглянути власне кажучи й обговорити характер тих спеціальних обов'язків, повноважень, що покладені на відповідного працівника. При цьому дані відомчих нормативних актів повинні прийматися судом як один з аргументів того чи іншого рішення питання. Не виключена можливість, що суд, оцінивши власне кажучи ті дії, що робив винний, у якійсь частині не погодитися з відомчою кваліфікацією працівників підприємства, установи, організації і, результату з оцінки чинених особою дій, чи не визнає, навпроти, не визнає його спеціальним суб'єктом злочину.

Протягом всієї історії карного законодавства проглядається стійка тенденція до збільшення кількості складів зі спеціальним суб'єктом. Діючий КК містить близько 40 % складів зі спеціальним суб'єктом.

В Особливій частині КК України виділені дві глави, що містять цілі системи норм зі спеціальним суб'єктом: злочину проти державної влади, інтересів державної служби і служби в органах місцевого самоврядування злочину проти військової служби.

Вищі судові органи неодноразово звертали увагу на необхідність встановлення ознак спеціального суб'єкта.

В даний час у практиці судових і слідчих органів виникають труднощ при кваліфікації посадових злочинів, зв'язані з мінливістю нормативних актів, що регулюють правовий статус державних службовців. Крім того, маються неясності в питанні пр тім, кого вважати посадовою особою. Для рішення зазначених проблем необхідно залучати велика кількість нормативних актів, у тому числі відомчих.

Особа, яка вчинила злочин, підлягає кримінальній відповідальності за таких умов: 1) досягнення до моменту вчинення злочину встановленого кримінальним законом віку; 2) осудності. В КК передбачаються додаткові умови: громадянство, посадове становище, виконання професійних або спеціальних функцій тощо. Напр.: суб‘єктом злочину одержання хабара (ст.168) може бути лише посадова особа; суб‘єктом військових злочинів може бути лише військовослужбовець; суб‘єктом державної зради (ст.56) може бути лише громадянин України; суб‘єктом порушення вимог законодавства про охорону праці (ст.135) може бути лише особа, на яку були покладені обов‘язки щодо відповідальності за дотримання правил техніки безпеки на виробництві. У теорії кримінального права особу зі спеціальними ознаками суб‘єкта, передбаченими у конкретній кримінально-правовій нормі, прийнято називати спеціальним суб‘єктом, на відміну від поняття “загальний суб‘єкт”, для якого характерними ознаками завжди є осудність і певний вік.

3.1. Ознаки спеціального суб'єкта

Ознаки спеціального суб'єкта в теорії карного права одержали назва факультативних ознак у загальному понятті складу злочину, оскільки вони не є обов'язковими для всіх конкретних складів злочинів.

Ознаки спеціального суб'єкта можуть бути класифіковані по наступним підставах:[6ст.137]

1) по половій ознаці: чоловік

2) по державно-правовому положенню: громадянин, іноземний громадянин, особа без громадянства;

3) по родиний стані: чи батьки особи, їх що заміняють, діти;

4) стосовно військового обов'язку: призовник, військовослужбовець);

5) по посадовому положенню: посадова особа, дізнавач,