6) по професійних обов'язках: лікар, інші медичні працівники;

7) по особливому положенню особи, зв'язаному зі здійсненням злочину: особи, що відбувають покарання, раніше суджені, рецидивісти , засуджені за тяжкі злочини, обличчя, що знаходяться під стражів;

8) по характері виконуваної роботи: особа, якій зведення, що складають державну таємницю, були довірені по чи службі роботі, член виборчої комісії

ВИСНОВКИ

Частина 1 ст.18 визначає, що «суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність». Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна яка досягла певного віку.

Згідно зі статтею 22 КК України кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину минуло шістнадцять років (ч.1 ст.22 КК).Це загальна кримінальна правосуб'єктність.За деякі злочини, суспільна небезпечність та забороненість кримінальним законом яких зрозуміла особам і меншого віку, кримінальна відповідальність настає з 14 років.

Частина 2 ст. 22 КК встановлює спеціальну кримінальну правосуб'єктність Практичне значення спеціальної кримінальної правосуб'єктності полягає в тому, що відповідальності з 14 років особа може підлягати лише за злочини, які її утворюють, тобто ті злочини, які вказані (містяться) у ч.2 ст.22 КК. Ні за які інші злочини неповнолітні від 14 до 16 років не можуть (повинні) бути притягнені до кримінальної відповідальності. Тобто, перелік діянь, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років у ч.2 ст.22 КК вичерпний.

У частині 2 ст.19 дається законодавче визначення поняття неосудності, з якого випливає, що неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, «не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки» .

Наведену в законі сукупність ознак, що характеризують неосудність називають формулою неосудності. Причому до цієї формули включені як медичні, так і юридичні ознаки (критерії). У науці кримінального права така формула дістала назву змішаної формули неосудності. Поєднав у цій формулі медичні та юридичні ознаки, законодавець у такий спосіб вніс поняття неосудності в чіткі, суворо окреслені законом рамки. Закріплені у законі ознаки є однаково обов'язковими як для експертів, так і для юристів вирішенні питання про неосудність конкретної особи.

Відповідно до закону особа, яка визнана неосудною, не підлягає кримінальній відповідальності незалежно від тяжкості вчиненого суспільно небезпечного діяння. До такої особи, на підставі ч.2 ст.19, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Такі заходи не є кримінальним покаранням, однак, на відміну від звичайного психіатричного лікування, є примусовими і спрямовані як на лікування хворого, так і на охорону суспільства і держави від можливого повторення ним нових суспільно небезпечних діянь.[18.ст189]

В ч.1 ст.20 КК України говориться, що підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, була не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) свідомо керувати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно правові акти:

1. Кримінальний кодекс України / Уголовный кодекс Украины / Criminal code of Ukraine / Інститут держави і права України ім. В.М.Корецького НАН України / Юрій С. Ш. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. — 583 с.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» // Вісник Верховного Суду України. – 2004.

3. Кримінальний кодекс. Проект // Іменем закону. Спеціальний випуск— № 4.

4. Кримінально – процесуальний кодекс України. // Науково-практичний коментар. В.Т.Маляренка. Харків.2003р.537с.

5. Кримінальний кодекс України ( Станом на 15 листопада 1997р. ) – К.: Парламентське вид-во, 1997 р. – 167 с.

Спеціальна література:

6. . Коржанський М.Й. Науковий коментар кримінального кодексу України. - К.: Академія, 2001. - 656 с.

7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина / Під заг. ред. М.О.Потебенька, В.Г. Гончаренка. - К.: Форум, 2001. - 388 с..

8. Кримінальне право України: Заг. частина. / За ред М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 480 с..

9. Кримінальне право України. Загал. Частина / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський та ін.; За ред. П. С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997.499c.

10. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. — 542 с.

11. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С.Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2000.478c.

12. Кримінально-виконавче право України. Загальна та Особлива частини. Навчальний посібник. Б. В. Волженкін.2001.848с.

13. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: Підручник.-2-ге вид., перрероб. і доп. / Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. -Київ:Либідь, 2002.

14. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 1064 с..

15. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. - К.: А.С.К., 2002. - 786 с.

16. Курс кримінології. Особлива частина: Підруч. / Під заг. ред. док. юрид. наук, проф. О.М. Джужи. - К., 2001. - С. 697c.

17. Кримінально-виконавче право України. Загальна та Особлива частини. Навчальний посібник. Б. В. Волженкін.2001

18. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів /За ред. Ю.В. Александрова. - К.: Правові джерела, 2002. - 831 с.

19. Бажанов